Життя цих святих припало на першу половину XIII століття, коли татарська орда на чолі з ханом Батиєм спустошувала наші землі. Тоді жорстокі варвари спалювали й руйнували всі міста на своєму шляху, а християни, рятуючись від меча й полону, ховалися в горах та непрохідних лісах.
Про це розповіли на Фейсбук-сторінці Православної Церкви України.
“У той час жив благочестивий князь Чернігівський Михаїл Всеволодович (син Всеволода Чорного, князя Чернігівського, який також правив і Києвом 4 роки). З юних років Михаїл вирізнявся добродійним життям і побожністю: був незлобливим, добрим, ввічливим з усіма і милосердним до бідних. В усьому підтримував князя і його улюблений боярин на ім’я Феодор (Федір). Разом з ним князь Михаїл і постраждав від нечестивого Батия, віддавши душу свою за Христа”, – йдеться у тексті.
Як князь Михаїл, так і його боярин Федор загинули мученицькою смертю 20 вересня 1245 року. Тіла мучеників перевезли побожні люди до Чернігова. Невдовзі після смерті обидва мученики були прославлені серед святих.
“Нині, 20 вересня, в чергову річницю мученицької смерті в Орді, ми вшановуємо пам’ять мучеників та сповідників князя Чернігівського Михаїла і боярина його Феодора. І просимо їхнього молитовного заступництва за нашу спільну рідну землю, яка знову переживає нашестя ворожих чужинців. Святі мученики Михаїле і Федоре, моліть Бога за нас”, – акцентують у ПЦУ.
