Прилуки – стратегічно-важливе місто, яке виявилось не по зубах окупантам. Через 4 місяці після звільнення Чернігівщини тут так само активно займаються волонтеркою та сотнями квадратних метрів плетуть маскувальні сітки.
Через 4 місяці після звільнення регіону, у місто поступово повернулось мирне життя, але все-таки з нотками мілітарі. В центральному парку пара святкує весілля, чоловік – військовослужбовець Національної гвардії, паралельно у соборі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ священник проводить таїнство хрещення, хрещений батько – воїн 119-ї окремої бригади територіальної оборони. А в затінку дерев, місцеві плетуть маскувальні сітки.
Про це повідомляє svoboda.fm
Сітки почали плести 28 лютого в одній з місцевих шкіл, у той час російські війська були уже за 10 кілометрів від міста. З того часу сплели понад 250, а це тисячі квадратних метрів, розповідає місцева волонтерка Вікторія Вольвич.
«Спілкуючись з військовими, які безпосередньо забирають їх на свої позиції на схід, на південь, на північ, ми дослухаємось до їхніх побажань і побажання звучать наступним чином – якщо це піксель, то має бути повністю піксельна. Якщо це зелена сітка, то вона має бути повністю зелена. Звичайно на сонці вона природно вигорає, вимивається дощем, але вона найбільш природно виглядає», – розповідає Вікторія
Жителі Прилук жартують, що всі волонтерські шляхи ведуть до собору Різдва Пресвятої Богородиці. Він силами настоятеля, отця Віталія Юрочка, перетворився в волонтерський хаб та штаб опору. Під час активних боїв на Чернігівщині, сюди привозили тони продуктів харчування, медикаментів та дитячих памперсів, далі все роз’їжджалось по інших населених пунктах.
Зараз деякі ікони в храмі ледь видніються за складеною гуманітаркою, але насправді це тільки відсотків 10 від тих об’ємів, що були тут ще кілька місяців тому, розповідає отець Віталій.
«Храм був повністю забитий медициною, гігієною, продуктами. Для людей залишалось дуже мало місця. Приїздили мої друзі священники з Сумщини, ми їх вантажили й вони їхали туди роздавати гуманітарку. Приїжджав священник з Ічнянщини о. Дмитро, так само ми затарювали їх і вони їхали. До певного моменту виконували навіть функції міської ради, тому що допомагали внутрішньо переміщеним особам. Навіть доходило до ідіотизму, приходили люди зареєстровані в міській раді як внутрішньо переміщені особи й казали, що їх відправили сюди, щоб ми їх забезпечили всім необхідним», – розповідає настоятель Собору Різдва Пресвятої Богородиці отець Віталій Юрочко.
Зараз волонтерський хаб перепрофілювався – тепер пакують медичні рюкзаки на фронт. Уже передали понад 100 таких ранців.
В Прилуках, через лобізм місцевих проросійських сил, склалась жахаюча ситуація – у місті 11 парафій Московського патріархату і лише дві – ПЦУ. Під час активної фази боїв, прислужники російської церкви показали хто вони насправді, розповідає настоятель собору Різдва Пресвятої Богородиці.
«Це жахіття, коли перші тижні війни, а московських попів витягують з машини, тому що вони проїжджаючи блок-пости знімали блокпости. Ну це жахіття. Коли наші хлопці попали в засідку і їх розстрілював танк, то телефонували в Густинський монастир, з тим щоб вони били в дзвони. Тоді була глуха ніч, темна ніч, просто морок був суцільний. Хлопці були трохи дезорієнтовані як потім вияснилось, і монастир не бив ні разу в дзвін, ні разу».
Собор Різдва Пресвятої Богородиці є чудовим прикладом поєднання понад 200-річної архітектури та реалій сьогодення, роль підсвічників у храмі виконують янголи, виготовлені із гільз відстріляних патронів. Їх своїми руками створює парафіянин церкви Денис Скиба.
«Це такі символічні янголи охоронці, які виробляються з відстрелених кулеметних гільз. Так склалось, що з самого Маріуполя у свій час, коли ще був вільний доступ, передали на Прилуки й тепер вони будуть виконувати таку захисну роль уже у наш час», – розповідає Денис.
У його планах зробити ще янгола з гільзи артилерійського снаряда калібру 152 міліметри. Згодом планують влаштувати аукціон, а виручені кошти підуть на допомогу українській армії.
Детільніше у сюжеті:
