Святих солунських братів Кирила і Мефодія, творців слов’янської писемності, вшановують 11 травня православні церкви, які дотримуються юліанського календаря. Через відставання юліанського літочислення від нового стилю на 13 днів, це свято припадає на пізніший час у порівнянні з календарями, де застосовується новоюліанський та григоріанський календарі.
У IX столітті Кирило і Мефодій, родом із Солуня (нині Салонікі, Греція), здійснили подвиг, створивши слов’янську абетку – кирилицю на основі грецької мови, адаптувавши її для передачі специфічних слов’янських звуків. Паралельно вони розробили ще одну слов’янську азбуку – глаголицю.
Цей крок став переломним для справи поширення християнства серед слов’янських народів. Просвітителі розпочали перекладати з грецької мови на новостворену слов’янську Євангеліє, Псалтир та інші богослужбові книги. Завдяки їхнім зусиллям слов’янська мова стала третьою після грецької і латини, якою поширювалося Боже Слово у середньовічній Європі.
Двадцятирічна праця Кирила та Мефодія і їхніх учнів мала всеслов’янське значення. Вони заклали підвалини церковнослов’янської писемності, літературної мови та книжкової справи, що стало фундаментом для розвитку культури і літератури всіх слов’янських народів.
Спочатку день пам’яті солунських братів широко вшановувався слов’янами, проте згодом ця традиція була призабута. Відродження святкування припало на XIX століття у зв’язку з національним відродженням слов’янських народів.
