УПЦ (в єдності з МП) бореться за збереження своєї монополії, своєї лояльності Москві і свого відокремлення від ПЦУ. Про це йдеться в дописі диякона ПЦУ Івана Петрущака у Фейсбуці.
За його словами, УПЦ (МП) також звинувачує ПЦУ в гоніннях і захопленні храмів, але не хоче вести діалог без попередніх умов. УПЦ (МП) підтримує російську пропаганду і протистоїть змінам в українському православ’ї.
Нижче повний допис:
За що боряться в УПЦ (МП)?
1. За свою монополію, яка вже очевидно дуже підірвана, бо Києво-Печерська Лавра вже не належить УПЦ МП, а монахи частково виїхали. Намісник заарештований у підозрі про виправдовування загарбників (оприлюднені розмови, що підтверджують це)
2. За те, щоб транслювати російське бачення на православ’я в Україні. УПЦ МП мавпує всі рішення Москви. Так УПЦ МП розірвала євхаристійне спілкування із Константинопольським патріархатом, який надав Томос про незалежність православної Церкви в Україні. Здавалось би, ось він – історичний момент, коли треба єднатись подалі від Москви, яка вбиває українців – але ні. УПЦ МП продублювала розрив із Фанаром, як це раніше зробили в Кремлі під проводом Кіріла Гундяєва. Як і РПЦ, в УПЦ МП також вважають ПЦУ самосвятами і раскольніками, які захоплюють храми. УПЦ МП – єдина велика структура, яка викликає в загарбників не обзивати її бандерівцями чи нацистами, а співчувати і навіть героїзувати. Російський пропагандист із ТБ “Спас” називав Павла (Лебедя) людиною сильної віри і так далі.
3. В УПЦ МП боряться за розділення. Їм чомусь дуже страшно об’єднатись з ПЦУ. Тому вони будуть подавати в суди в тому числі міжнародні, де будуть жалітись на гоніння і захоплення храмів, ширитимуть іншу брехню про ПЦУ. Робитимуть все – тільки щоб не об’єднання.
4. В УПЦ МП боряться за блокування діалогу. Про це свідчать умови, які собор УПЦ МП в Феофанії поставив ПЦУ. В той час, як ПЦУ готова до діалогу без попередніх умов, в УПЦ МП вимагають перерукоположення, розуміючи що на це ніхто в ПЦУ не піде.
5. В УПЦ МП боряться за те, щоб нічого не змінювалося. Вони бояться змін і того, що щось погіршиться в разі об’єднання з ПЦУ. Вони не хочуть міняти свого правлячого архієрея на архієрея ПЦУ. Вони привикли і не хочуть вливатись в ПЦУ.
Вони пересиділи вигнання свого фаворита Януковича, пересиділи майдан 2014 року, вторгнення рф і анексію Криму. Пересиділи всі гучні скандали з Павлом і навіть пересиділи початок 2022 року. Зараз їхнє пересидження здається вже неможливим і лавірувати між крапельок і будувати із себе “нейтралітет” не дуже виходить. Особливо коли ДЕСС чітко заявила, що УПЦ МП досі не порвала із Московським патріархатом, що благословляє вбивати українців. Отож в УПЦ МП думають, що вони сильніші за будь-які державні закони, тиск громадськості і волю власних священників і прихожан, які вимагали звернутись до Константинопольського патріарха, для врегулювання ситуації зі статусом УПЦ МП.
6. Боряться за те, щоб бути в хороших відносинах з Москвою і зокрема з РПЦ. Всім відомо, що в окупації єпархії УПЦ МП перейшли під пряме підпорядкування Гундяєву. Йдеться про Кримську і Ровеньківську єпархії. Є ще інші, які я тут не згадав. Так от, як тільки архієреї УПЦ МП перейшли під пряме керівництво патріарха Кіріла (в обхід Синоду УПЦ МП і Онуфрія), то від УПЦ МП не було жодної критики в їх адресу. Їх не звільнили з кафедр і не осудили публічно. Навпаки, висловили розуміння, що, мовляв “перейшли, щоб вижити”. Тобто в УПЦ МП не бачать нічого поганого в розколі УПЦ МП, якщо при цьому користь здобуде РПЦ. А яка реакція була в УПЦ МП на репліку митрополита УПЦ МП в Хмельницьку? Той заїкнувся про перехід до ПЦУ і його в той же день адміністрація УПЦ МП звільнила з кафедри і відправила на спокій. Оперативність вражає, а розуміння немає.
