Карлоса Мадригала, який був пастором у Туреччині протягом 36 років, тепер називають загрозою національному порядку в Туреччині. Мадригалу, який наразі перебуває на своїй батьківщині, в Іспанії, разом зі своєю дружиною Розою Орріолс, заборонили в’їзд до країни.
Про це повідомляє Слово про Слово.
Мадригал підозрює, що турецький уряд заборонив йому в’їзд в країну за прозелітизм. Офіційна причина, яку йому назвала влада, полягає в тому, що він становить загрозу національному порядку і безпеці. Але ні він, ні його адвокат не можуть побачити досьє турецької розвідки, в якому це стверджується.
За словами іспанського пастора, багато християн в Туреччині страждають від протидії турецького уряду. «Є 80 братів і сестер по вірі, які опинилися в такій же ситуації, − розповідає Мадригал для «Євангельського Фокуса». − Заборона стосується багатьох інших, тому що члени сім’ї зазвичай супроводжують тих, кого висилають. Це негласний спосіб вигнання місіонерів з країни».
Також влада відмовляє в громадянстві іноземним дружинам турецьких християн, додає Роза Орріолс, дружина пастора Мадригала. «Після трьох років шлюбу з громадянином Туреччини людина має право на турецьке громадянство, − пояснює вона. − Але влада відмовила в цьому, посилаючись на “міркування безпеки” і не дала ніяких додаткових пояснень».
Попри те, що Туреччина офіційно є світською державою, країна має сунітське ісламське Міністерство релігії, і меншини не мають права голосу, каже Мадригал. «У юриспруденції існує усвідомлення світськості, але на практиці предмет релігії є обов’язковим у школах. Було зроблено цілу інвестицію в “ісламізацію” свідомості країни».
За словами Мадригала, турки хмуряться, коли дізнаються, що хтось є євангелістом. «Перше, що вони роблять, це пов’язують вас з крайніми правими в США. Саме тому ми називаємо себе протестантами, тому що цей термін сприймається по-різному». Втім, і це потроху змінюється. Пастор зауважує, що протестантів також сприймають як тих, хто виступає проти влади.
Іспанський пастор і його дружина збираються оскаржити заборону на в’їзд у Європейському суді з прав людини, якщо інші судові розгляди в Туреччині не дадуть результату. Мадригал пояснює, що через те, що йому не дозволяють ознайомитися зі своїм досьє, важко виграти судовий процес у Туреччині. «З 80 осіб, які були вислані, близько 30 розпочали судові процеси. Близько 15 з нас програли перший суд і апеляцію. Наступний крок − Конституційний суд, а після нього − Європейський суд з прав людини».
