Субота, 8 Жовтня, 2022
Бiльше

    УГКЦ закликає молитися за тих, кому ворог відмовив у гідному похованні

    Ми сьогодні бачимо, що кожне нове звільнене місто України відкриває жахливі факти тортур, знущань, вбивств, які чинять російські окупанти на українській землі. І от у цих днях новозвільнене місто Лиман показує нові жертви. Була відкрита знову велика братська могила, у якій було вже знайдено трьох малих дітей. Нехай сьогодні наша молитва за їх вічний упокій лунає до Господа Бога. Про це сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у щоденному воєнному зверненні у 227-й день війни Росії проти України. Про це пише Департамент інформації УГКЦ

    Патріарх Святослав нагадав, що в кожну суботу, відповідно до традиції Церкви, ми молимося за покійних. Та закликав усіх вірних помолитися за жертв цієї війни в Україні. За наших військовослужбовців, синів і дочок України, які віддали своє життя за її свободу. «Пом’янімо їх сьогодні у наших молитвах і наших заупокійних богослужіннях».

    Архиєрей також говорив про те, що нас робить сильними в обставинах війни. «Стійкість — це про силу нашої єдності і взаємної підтримки. Стійкість — це про глибину і повноту міжособових людських стосунків».

    «Наша стійкість базується на глибині наших стосунків — на рівні сім’ї, на рівні спільноти, народу, людства», – промовив першоєрарх УГКЦ.

    Блаженніший Святослав наголосив, що стійкість, здатність перетривати, залежить від нашої взаємної відданості і турботи, здатності плекати взаємну довіру. «Не лише наважуючись довіряти, але й працюючи над тим, щоб бути вартими довіри. І це, мабуть, один із тих уроків, який нам найважче дається на національному рівні. Але це наш виклик, це наше запрошення. І ми молодці, ми вчимося. Зокрема ці труднощі нас гуртують, показують, що Господь Бог завжди поруч ставить людей, яким можна і варто довіряти. Тому каже Книга мудрості Сираха: „Вірний приятель — це міцна захорона, хто знайшов його, той знайшов скарб“. І тому зараз, коли бачиш, скільки людей проявляють неймовірну мужність та витривалість, чесність та щедрість, професійність і людяність, росте відчуття віри у свій народ. Чути, як глибоко резонує у кожній клітинці оте Симоненкове: „Народе мій, народ мій є, народ мій завжди буде“. Нехай Господь Бог поможе нам не боятися довіряти, а відтак бути гідними довіри і обмінюватися нашою силою. І тоді ми встоїмося як народ».

    Найсвіжіше

    Популярне