Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив археолог Тимур Бобровський, передає Локальна історія.
“Печатка досить велика, з добре збереженими зображеннями на обох сторонах. За стилістикою зображень та палеографією супровідних написів, її можна датувати у межах другої половини ХІ – першої половини ХІІ століть”, – розповів археолог.
На одному боці печатки – зображення Божої Матері Епіскепсис (Знамення) з відповідними грецькими ініціалами, на іншому – святого преподобного Даниїла Стиліта (Стовпника), також підписане грецькою мовою. Бобровський підкреслює, що саме це зображення є унікальним, оскільки досі не траплялось ані в давньоруській, ані у візантійській сфрагистиці. Однак, історик додає, що такий тип печаток вважають єпископським.
“Тож перед вами вперше знайдена і досі єдина з відомих печатка, що, найімовірніше за все, належала Юріївському єпископу Даниїлу”, – заявив дослідник.
Даниїл Паломник – східнослов’янський православний монах-мандрівник. Відвідував місця, пов’язані із земним життям Ісуса Христа і біблійними подіями. Саме ці пам’ятки описав особливо докладно, не упускаючи можливості нагадати зв’язані з ними перекази або апокрифічні легенди.
За словами Тимура Брбровського, єпископ Даниїл народився, ймовірно, у другій половині ХІ століття на теренах сучасної Чернігівщини. Там прийняв чернецький постриг і вже на початку ХІІ століття у сані ігумена здійснив кількарічну подорож до Константинополя та Єрусалима.
Після повернення на батьківщину створив опис своєї мандрівки, який знають за назвою “Життя і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена”. Цей твір дотепер в усьому світі вважають одним з ключових джерел з середньовічної топографії святинь християнського Сходу.
Близько 1113-1114 року ігумен Даниїл висвятився на єпископа міста Юр’єва (сучасна Біла Церква).
У 1115 році про нього згадують у літописі як про одного із присутніх на урочистому перенесенні мощів святих Бориса та Гліба до нової усипальні у Вишгородському храмі. Приблизно у той же час він написав Послання до Володимира Мономаха стосовно “винних у гріхах”. Йому приписують також низку інших творів давньої літератури.
Помер ігумен-єпископ Даниїл у 1121-1122 році, ймовірно, у своїй єпархії, де і був похований.
“Життя і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена” вплинуло на розвиток цілого нового жанру в літературах східних слов’ян – у наш час твір ігумена Данила, як і твори його послідовників, відносять до чітко визначеного окремого жанру “ходінь”.
