Субота, 18 Вересня, 2021
Бiльше

    Проросійські сили почали атаку на історичні та каноничні привілеї Вселенського престолу

    Проросійські сили продовжують свою боротьбу проти Вселенського патріарха Варфоломія. Цього разу під сумнів ставляться історичні та канонічні привілеї Вселенського престолу. Днями проросійські ресурси стали масово розповсюджувати доповідь ректора духовної академії РПЦвУ єпископа Сильвестра (Стоїчева) на нещодавньому з’їзді ченців Московського патріархату в Україні.

    Під удар потрапило одне із найболючіших питань – першості Константинополя у Православному світі. За словами єпископа Сильвестра, «сегодня Константинопольский патриарх настаивает на своём особом статусе во вселенской Церкви, который предусматривает наличие у него не только т.н. первенства чести, но и первенства власти».

    На його думку, ці претензії проявляються у праві Константинополя «предоставлять томосы о создании новых автокефальных Церквей, принимать апелляции от клириков всех Поместных Церквей и осуществлять власть над всей православной диаспорой». Також він відзначає, що Російська Церква з цим погодитись не може.

    Озвучені звинувачення вже не нові. Єпископ Сильвестр озвучував подібні меседжи у своїй нашумілій доповіді «Уставные документы Украинской Православной Церкви и ПЦУ: сравнительный анализ», яку він виголосив на конференції, що проходила 27 жовтня 2020 року в Київській духовній академії. Ця стаття набула широкого розголосу в середовищі богословів та релігієзнавців.

    Тепер Сильвестр повторює те саме і наголошує, що «украинский церковный конфликт имеет не только политическое и каноническое, но и догматическое измерение». Тому на його думку «урегулирование церковного конфликта в Украине тесно связано с богословской полемикой по вопросам первенства в Православной Церкви».

    Таке спрямування Сильвестра в бік віроучительних питань є невипадковим. Адже таким чином як Стоїчев, так і інші його колеги з Московського патріархату намагаються звинувати Константинополь в єресі, а саме у горезвісному «папізмі». Утім чи є в цьому єресь? Спробуємо розібратись.

    Найперше, що необхідно відзначити, це те, що першість Константинополя надана Вселенськими Соборами. Зокрема 28-ме правило 4-го Вселенського Собору приписує рівні права Константинополя із Римом, і повеліває, щоб «місто, що отримало честь бути містом царя і Сенату, і має рівні переваги із стародавнім царственим Римом, і в церковних справах звеличене буде подібно до того, і буде другим після нього». Відповідно після Великого розколу Константинопольський патріарх став першим. Змінити цю позицію у сім’ї Православних Церков може лише Вселенський Собор, який, до слова, востаннє відбувся у 787 році.

    Окремо варто відзначити, що лише Вселенським Соборам належить абсолютна влада вирішувати питання догматичного, канонічного, адміністративного та іншого характеру. Зважаючи на те, що від часу останнього від них минуло більш 10-ти століть, виникає логічне питання як же жити Церкві у міжсоборний період? Адже світ не стоїть на місці і виникає багато різних питань, і Церкві конче необхідно давати на них вичерпні відповіді.

    Саме тому своєрідна роль кординаційного центру і дісталась Константинополю, як першому серед рівних. Ось цьому власне і проявляється так звана першість по честі.

    Будь-яка консолідуюча, чи координаційна роль завжди надає координатору відповідні права. У церковному питанні вони проявляються у скликанні соборів, нарад, дарування автокефалії та вирішенні багатьох спірних питань, які завжди виникали та і будуть виникати у Церкві. Історичний досвід свідчить, що цими правами користувався Вселенський патріарх, на основі дарованих Йому привілеїв Вселенськими соборами.

    Варто наголосити, що РПЦ отримала статус патріархату завдяки одноосібному рішенню Вселенського патріарха Єремії. Примітно, що сама Москва наполягала на тому, щоб цей статус був дарований саме Вселенським патріархом без згоди на то інших предстоятелів. Тому зараз усілякі звинувачення проти такого права є просто абсурдом.

    Право ухвалення апеляцій також було надано Константинополю на 4-му Вселенському Соборі, що відображено у 9-му та 17-му каноні цього Собору. Слідуючи тексту та змісту цих двох постанов стає очевидним, що Константинопольський престол розглядається святими отцями цього Собору як кінцева судова інстанція у суперечках священнослужителів. Варто відзначити, що правила не регламентують про кліриків якої Помісної Церкви йде мова.

    Авторитетні церковні каноністи Аристин, Зонара та Вальсамон відзначають, що Константинопольський престол має таке право відносно інших Помісних Православних Церков.

    Зокрема, Зонара, говорячи про переваги, вказує на “першість або винятковість” Константинополя. Вальсамон, тлумачачи 5-й канон Сардикійського Собору, підкреслює, що право апеляції має не тільки єпископ Риму, а й Константинополя. Аристин веде мову про виняткову перевагу Константинопольського патріарха, якої не дано жодному іншому патріарху, судити спірні справи і питання, що виникають в інших патріархатах. Зонара в своєму коментарі на 17-й канон, зазначає, що митрополит іншої юрисдикції не міг би вдатися, без свого бажання, до судової юрисдикції Константинополя (і від супротивного – маючи своє бажання – може).

    Єпископ Макаріос Христопольський, помічник Вселенського патріарха Варфоломія, постійний професор Патріаршої академії Криту в інтерв’ю «Укрінформу» відзначає, що «цей привілей Вселенського Патріархату незліченну кількість разів в історії був застосований щодо єпископів інших Патріархій і Автокефальних церков».

    У тому ж інтерв’ю він нагадав, що у 1663 році це питання було розглянуто на Константинопольському соборі, в якому брали участь усі східні патріархи. Тоді «Московська Церква порушила питання про те, чи належить Патріаршому Престолу Константинополя право суду щодо інших Церков, і чи ним виноситься остаточне рішення щодо будь-якої церковної справи».

    Східні патріархи ухвалили відповідне «послання, яке було відправлене Російській Церкві, і яке через його важливість було названо «Томосом», ними одностайно стверджується, що «питання всіх Церков для кінцевого судового розгляду подаються в Константинополь і ним приймається остаточне рішення»».

    Тому і в цьому випадку претензії та звинувачення єрархів РПЦ є безпідставними. Підсумовуюче усе вище перелічене можна сказати, що ніякої єресі у діях Вселенського патріарха Варфоломія стосовно озвучених звинувачень немає, адже він діяв до прав дарованих Константинополю Вселенськими Соборами, і що підтверджується історичним досвідом Православної Церкви.

    Найсвіжіше

    Популярне