На Вінниччині в селі Гавришівка релігійна громада храму святої великомучениці Параскеви перейшла з московського патріархату до Православної Церкви України.
Про це повідомляє офіційний сайт Вінницько-Барської єпархії ПЦУ.
22 травня 2021 року, в день пам’яті святителя Миколая, до храму святої великомучениці Параскеви у село Гавришівка Вінницького району завітав представник управління Вінницько-Барської єпархії ПЦУ архімандрит Софроній (Чуприна), який від імені митрополита Вінницького і Барського Симеона привітав місцеву релігійну громаду із завершенням процесу зміни підлеглості у канонічних питаннях, виходом з підпорядкування РПЦ в Україні і приєднанням до Помісної Православної Церкви України, — йдеться на сайті єпархії ПЦУ.
Після Божественної літургії, яку архімандрит Софроній звершив у співслужінні з настоятелем парафії єреєм Павлом Звіринським, архімандрит вручив голові парафіяльної ради юридичні документи та подарував копію Томосу про автокефалію Православної Церкви України.
Після цього відбулося спілкування представника єпархії з парафіянами. За їхніми словами, ще з того часу, як у 2018 році пройшов Об’єднавчий Собор і була проголошена Православна Церква України, практично усі жителі Гавришівки вирішили бути в Українській Церкві, однак проти рішення пастви виступив місцевий священник о. Анатолій. Тому довгий час майже всі селяни не ходили до храму, окрім тих, хто співав на криласі і виконував церковні послухи. Та, нарешті, і вони звернулися до священника з проханням підтримати громаду, але той знову відмовився.
«В нас все пройшло мирно, тому що практично не було тих, хто підтримував російську Церкву, – розповідає одна найстарших парафіянок Зінаїда Миколаївна Марченко – та й священник повів себе коректно: не вчиняв скандалу і не запрошував «тітушок», як про це ми чули з інших сіл. За це ми його продовжуємо поважати. Але він зробив свій вибір і залишився в російській Церкві, а ми приєдналися до нашої помісної Української Православної Церкви».
За кілька тижнів до Пасхи, коли громада остаточно вирішила приєднатися до ПЦУ, її представники звернулися до Вінницько-Барської єпархії ПЦУ, і з благословення митрополита Симеона у Гавришівку був призначений священник Павло Звіринський.
Попри свою молодість, о. Павло швидко здобув авторитет у громаді. Цьому сприяла активна пастирська діяльність і спільні справи, які священник організовує на парафії. Так, до свята Пасхи Христової у Гавришівці був проведений конкурс дитячого малюнку, і усі діти були відзначені подарунками. Після Пасхи парафіяни відвідали з вітаннями і подарунками своїх односельчан похилого віку, які не мають змоги відвідувати храм. З благословення настоятеля у соціальній мережі Facebook була створена сторінка парафії, яка розповідає про її діяльність та інформує членів громади про події церковного життя.
Нещодавно через оголошення у Інтернеті був розпочатий збір коштів на літературу для богослужінь. українською мовою, і вже невдовзі кошти були зібрані і книжки привезені до храму. Члени кліру тішаться, що мають можливість молитися українською мовою і розуміти усі деталі богослужіння, які раніше були для них недоступні. Розповідають, що спочатку побоювалися переходити на українську, переживали, бо за багато років звикли співати і читати церковнослов’янською, але дуже швидко навчилися і полюбили службу рідною мовою.
А поки відбувалися ці події у церковному житті Гавришівки, на парафії пройшли збори релігійної громади і було ухвалене рішення про зміну підпорядкування у канонічних та організаційних питаннях. На підставі цього рішення був зареєстрований статут громади у новій редакції.
«Були деякі, які говорили нам, що ми, мовляв, змінили віру і т.п. – згадують парафіяни, – але ми не звертали на це уваги, адже як були православними, так і залишилися, читаємо ті ж молитви і той самий Символ віри, маємо визнання інших Православних Церков, а змінилося в нас лише те, що молимося українською мовою і замість «вєлікого господіна і отця патріарха московського Кіріла» поминаємо на службі нашого київського митрополита Блаженнійшого Епіфанія».
Церковне життя у Гавришівці продовжується: селяни дбають про храм, який збудували за власні кошти, зібрані по копійчині, планують зробити справжній іконостас, придбати гарне церковне начиння. А головне, що в цьому храмі вони моляться, сповідаються, причащаються, будують храми своїх душ і сердець.
