Понеділок, 18 Жовтня, 2021
Бiльше

    Великоднє послання Urbi et Orbi Папи Римського Франциска

    Опівдні у неділю Великодня за західним обрядом Папа Франциск, промовляючи з базиліці Святого Петра, звернувся до міста Риму та всього світу з наступним великоднім посланням:

    Дорогі браття й сестри, благодатного Великодня! Благодатного, святого і спокійного Великодня!

    Сьогодні в кожній частині світу відлунює звіщення Церкви: «Ісус, розіп’ятий, воскрес, як і сказав. Алілуя».

    Великоднє звіщення не показує якийсь міраж, не виявляє якусь магічну формулу, не вказує на дорогу втечі перед обличчям важкої ситуації, яку переживаємо. Пандемія досі у розпалі, соціальна та економічна криза дуже важка, особливо, для найбідніших, незважаючи на це, що є обурливим, не припиняються збройні конфлікти та зростають збройні арсенали. Це – скандал сьогодення.

    Перед обличчям, чи краще сказати, серед цієї складної дійсності, Великоднє звіщення у кількох словах вміщає подію, що дарує надію, яка не розчаровує: «Ісус, розіп’ятий, воскрес». Воно не говорить нам про ангелів чи привидів, але про людину, про чоловіка з тіла і кості, що має обличчя та ім’я: Ісус. Євангелія засвідчує, що цей Ісус, розп’ятий за Понтія Пилата, бо сказав, що є Христом, Божим Сином, третього дня воскрес згідно з Писаннями та з тим, що Він Сам заповідав Своїм учням.

    Це Розіп’ятий, а не хтось інший, воскрес. Бог Отець воскресив Свого Сина Ісуса, бо Він до кінця сповнив Його волю спасіння: взяв на Себе нашу слабкість, наші рани, нашу ж смерть; витерпів наші болі, ніс тягар наших гріхів. Тому Бог Отець вивищив Його, і тепер Ісус живе назавжди, Він – Господь.

    Свідки подають одну важливу деталь: Воскреслий Ісус носить сліди ран на руках, ногах і боці. Ці рани є вічною печаттю Його любові до нас. Кожен, хто переносить важке випробування тілом чи духом, може знайти притулок у цих ранах, отримати через них благодать надії, яка не розчаровує.

    Воскреслий Христос – надія для тих, які й досі страждають через пандемію, для хворих і для тих, що втратили дорогу особу. Нехай же Господь дасть їм утішення та підтримає труди лікарів, медсестер і медбратів. Всі, особливо, найуразливіші, потребують допомоги та мають право на доступ до необхідного лікування. Це є ще очевиднішим протягом цього часу, коли всі ми покликані боротися з пандемією, а щеплення становлять суттєвий елемент цієї боротьби. Тому в дусі «інтернаціоналізму вакцин» закликаю всю міжнародну спільноту до спільних зусиль, аби здолати запізнення в їх постачанні та сприяти взаємоподілові, особливо, з найбіднішими країнами.

    Воскреслий Розп’ятий є утішенням для тих, які втратили працю чи переживають серйозні економічні труднощі та позбавлені належного соціального захисту. Нехай же Господь натхне діяльність влади, щоб усім, особливо, найбільш потребуючим сім’ям, було надано необхідну допомогу та належне утримання. Пандемія, на жаль, драматично помножила кількість бідних та відчай тисяч людей.

    «Потрібно, аби бідні всіх форм бідності знову почали надіятися», – казав святий Іван Павло ІІ під час своєї подорожі на Гаїті. Тож саме до дорогого гаїтянського народу в цей день лине моя думка і моє заохочення, аби труднощі не пригнітили його, але щоб він дивився в майбуття з довірою та надією. І я б сказав, що моя думка особливо лине до вас, дорогі браття й сестри гаїтяни, я близький з вами і бажаю, аби проблеми остаточно вирішилися. Молюся за це, дорогі браття й сестри гаїтяни.

    Воскреслий Ісус – надія також і для численної молоді, що була змушена провести тривалі періоди без навчання у школах чи університетах і без проведення часу з друзями. Всі ми потребуємо реальних людських стосунків, а не лише віртуальних, особливо у віці, коли формується характер і особистість. Ми чули про це минулої п’ятниці, під час Хресної дороги, приготованої дітьми. Я близький з молоддю усього світу, а в цей момент, особливо, з молоддю М’янми, що докладає зусилля на користь демократії, дбаючи у мирний спосіб про те, щоб був почутий їхній голос, усвідомлюючи, що ненависть можна розсіяти тільки любов’ю.

    Нехай же світло Воскреслого стане джерелом відродження для мігрантів, які втікають від війни та злиднів. У їхніх обличчях розпізнаємо спотворене та страждаюче обличчя Господа, що сходить на Голготу. Нехай же їм не забракне конкретних знаків солідарності та людського братерства, що є завдатком перемоги життя над смертю, яку святкуємо цього дня. Дякую країнам, які великодушно приймають страждаючих, які шукають притулку, особливо, Ліванові та Йорданії, що приймають численних біженців, що втекли від сирійського конфлікту.

    Нехай же ліванський народ, що переживає період труднощів і непевності, досвідчить утішення Воскреслого Господа та отримає підтримку міжнародної спільноти в своєму покликанні бути землею зустрічі, співжиття та плюралізму.

    Нехай же Христос, наш мир, змусить нарешті змовкнути гуркіт зброї в дорогій і скривавленій Сирії, де мільйони людей живуть тепер у нелюдських умовах, як також у Ємені, події в якому огорнуті вражаючою та обурливою мовчанкою, та в Лівії, де, нарешті, проглядається вихід із десятиріччя протистояння та кривавих сутичок. Нехай же всі заанґажовані сторони дійсно докладають зусилля для припинення конфліктів, щоб дати змогу виснаженим війною народами жити в мирі та розпочати відбудову своїх країн.

    Воскресіння, природно, переносить нас до Єрусалиму. Для нього випрошуємо в Господа миру й безпеки (пор Пс 122), щоб він відповів на покликання бути місцем зустрічі, де всі могли би почуватися братами, де ізраїльтяни та палестинці віднайшли б силу діалогу для досягнення стабільної розв’язки, результатом якої будуть дві держави, що живуть поруч у мирі та добробуті.

    В цей святковий день моя думка повертається також і до Іраку, який я з радістю відвідав минулого місяця й молюся, щоб він і далі прямував дорогою примирення, на яку він ступив, аби здійснилася мрія Бога про гостинне та відкрите людство для всіх Його дітей.

    Нехай же сила Воскреслого підтримає африканські народи, що бачать своє майбутнє нараженим на ризик внутрішнім насильством і міжнародним тероризмом, особливо, в регіоні Сахелю та в Нігерії, як також у регіоні Тіґрай і в Кабо-Дельґадо. Нехай же не припиняються зусилля в пошуках мирного вирішення конфліктів у пошані до прав людини та сакральності життя, за допомогою братерського та конструктивного діалогу в дусі примирення та дієвої солідарності.

    Надто багато війн і надто багато насильства ще й далі існують у світі! Нехай же Господь, Який є нашим миром, допоможе нам здолати ментальність війни. Нехай же дасть полоненим під час конфліктів, особливо, в східній Україні та в Нагорному Карабасі, цілими й здоровими повернутися до своїх сімей, та натхне правителів у всьому світі спинити гонку нових озброєнь. Сьогодні, 4 квітня, припадає Всесвітній день заборони протипіхотних мін, підступних і жахливих боєприпасів, які кожного року вбивають або калічать багатьох невинних людей і не дозволяють людству «разом ступати стежками життя, не боячись підступу знищення та смерті» (Іван Павло ІІ, Angelus, 28 лютого 1999). Наскільки кращим був би світ без цих знарядь смерті!

    Дорогі браття й сестри, також і цього року в різних місцях чимало християн святкували Пасху із великими обмеженнями та, іноді, навіть без можливості взяти участь у літургійних богослужіннях. Молімося, аби ці обмеження, як також будь-які обмеження свободи культу та релігії в світі, були усунені, щоб кожному було дано можливість вільно молитися і прославляти Бога.

    Серед багатьох труднощів, які переживаємо, ніколи на забуваймо, що ми зцілені Христовими ранами (пор 1 Пт 2,24). В світлі Воскреслого наші страждання преображенні. Там, де була смерть, тепер є життя, де була жалоба – тепер є утішення. Пригорнувши хрест, Ісус надав сенсу нашим стражданням, тож тепер молімося, аби благотворні наслідки цього зцілення поширилися на ввесь світ. Благодатного, святого і спокійного Великодня!

    Джерело

    Найсвіжіше

    Популярне