Кілька днів тому у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт № 5101, покликаний внести зміни до чинного Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Законопроєкт розміщений на офіційному сайті Верховної Ради України.
Проєкт Закону спрямований на встановлення заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора, а також на застосування до релігійних організацій, громадських об’єднань та політичних партій, винних у порушенні цих заборон, в якості санкцій – заборони їх діяльності в судовому порядку.
Документ передбачає «встановлення санкції для релігійної організації у вигляді припинення діяльності у разі встановлення судом фактів вчинення релігійною організацією дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році»;
Пропонують внести зміни до законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про політичні партії в Україні», «Про захист суспільної моралі», «Про громадські об’єднання».
Крім релігійних організацій, під заборону можуть попасти політичні партії, громадські організації, що займаються підривом суверенітету України.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у РПЦвУ виступили проти цього закону.
Також, варто зазначити, що релігія – це один фронт, на якому Росія розгорнула кампанію проти України і використовує церкву як інструмент у гібридній війні. Глава РПЦ заперечив агресію РФ проти України і виступив на засіданні Міноборони РФ. Попри таку антиукраїнську позицію патріарха РПЦ Кіріла, очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій (Березовський) продовжує його згадувати як «Господина нашего святейшего патріарха московськаго Кирила». Онуфрій не бачить нічого поганого в такому ставленні Кіріла до України, бо і сам закликав не вважати за ворогів ДНРівців, а його єпископи освячували пам’ятники «ополченцам», а також прапори на військові кораблі ЗС РФ в окупованому Севастополі. Священники «УПЦ МП» в Криму навіть благословляли на бойові завдання російських моряків, а намісник Святогірської лаври вважає, що війну почала Україна.
Згідно з низкою резолюцій та інших офіційних документів ООН, ОБСЄ, Ради Європи, Євросоюзу, інших міжнародних та українських інституцій, Російська Федерація продовжує залишатися державою-окупантом щодо України. Також священники московського патріархату і в тому числі РПЦвУ продовжують надавати всебічну підтримку російським окупаційним силам в Криму, освячуючи бойову техніку і відпрацьовуючи оптимальну схему служіння священників на бойових позиціях росіян, а також на військових навчаннях “Кавказ 2020”. Тим часом в Україні РПЦвУ розповідає про миротворчість й прощення окупантів і навіть проводить форуми для “постраждалих від гонінь”.
