Понеділок, 27 Травня, 2024
Бiльше

    Мінськ після виборів: сумовитий ГРУшний цирк

    Отже, перша ніч після виборів в Білорусі пройшла під шум патріотичних гасел і хлопків світлошумових гранат. Білорусь робила дуже непростий вибір: залишатися і далі під керівництвом президента, який не змінювався 26 років, або ж зробити ставку на молоду, «перспективну» домогосподарку, не просто не має будь-якого досвіду в політиці, але має вельми цікавий гібридний шлейф контактів і дій.
    Вчора на вулиці столиці Білорусі Мінська вийшли тисячі прихильників опозиції. Протести проходили і в інших містах республіки, але не настільки численні, а тому й не дивно, що вся увага була прикута саме до столиці. Низка журналістів і балакучих голів, що роблять собі ім’я на хайпі, бездумно стали називати події в Мінську черговим Майданом, хоча нічого спільного в цих подіях – немає. І ось чому …
    Коли в Україні почалася «Революція гідності» і на Майдан почали стягуватися люди, це були аж ніяк не міцної статури агресивні молоді люди, що представляють інтереси якогось політичного лідера. Це були програмісти, архітектори, письменники, офіціанти, лікарі та викладачі. Це були люди об’єднані переконанням, що за Януковича, президентові – російської маріонетки, країна рухається в зовсім неправильному напрямку.
    У Білорусі, ми можемо бачити кардинально зворотну ситуацію, а саме, народ виходить на вулиці проти президента, який встановив в країні авторитарний режим, але в підтримку кандидатів російських маріонеток.
    Не мені судити, який президент потрібен Білорусі. Але я можу сказати з повною упевненістю, яка Білорусь, як сусідка, не потрібна Україні – Білорусь поглинена Росією. А вчора ми як ніколи могли спостерігати, яку увагу російська пропагандистська машина приділяла протестам в Білорусі, причому не на користь Лукашенка, що дивно … Адже коли в Росії пригнічують протест опозиції це правильно і заслуговує заохочення. Невже в Білорусі був якийсь інший, незвичайний протест?
    Українські та західні ЗМІ просто пасли задніх на тлі того, як пропагандистська машина РФ ретранслювала події, супроводжуючи їх своїми наративами. Провідні російські Telegram-канали, які до цього висвітлювали події в Хабаровську (а як я вже неодноразово писав, Хабаровський протест це сценарій ГРУ) строчили десятки, сотні повідомлень протягом всієї ночі.
    У свою чергу, низка представників опозиції, наприклад дружина кандидата Цапкала, раптово виїхала голосувати в Москву, а в самій столиці РФ лідер партії ЛДПР Владімір Жириновський став пророкувати Лукашенку долю Януковича.
    Сумно це виглядає. Сумно виглядає те, як білоруси, які прагнуть до демократії і свободи, стають жертвами розставлених гібридних капканів. При цьому, є електорат який готовий голосувати за людей: які отримують гроші на передвиборну компанію від «Газпрому», піартехнологи яких є людьми, які просували фіктивний політичний проєкт Ксенії Собчак в інтересах кандидата – Путіна; яких обслуговують медіаресурси Алішера Усманова; в команді яких є кадрові офіцери ГРУ; за людей, які до цього часу не знають, що Крим – окупований, а Росія Білорусі – НЕ союзна держава; за людей, які при найменшій загрозі біжать в Москву, а не в Брюссель …
    Дуже багато маркерів і я б навіть сказав – штампів, на опозиції, в яку білорусам хочеться вірити, але якій віри бути не може.
    А тому, так – мені є справа до подій в Білорусі, навіть більше будь-якого іншого білоруса. Тому, що якщо для когось це питання особистої неприязні до Лукашенка, то для мене, це питання безпеки північного кордону України на наступні кілька років. І так – не порівнюйте цей ГРУшний цирк з Майданом.
    Одне радує, три десятка міцних, натренованих хлопців, які вміють реально вбивати, а не просто красуватися в TikTok хуком праворуч, так і не потрапили на вчорашній «протест». А тепер, на мить, задумайтеся, щоб було, якби вони там були.
    Але, на жаль, я не оптиміст у цьому питанні, а тому, розкрутка маховика хаосу в Білорусі, мені бачиться куди більш ймовірною, ніж навіть найменша ідея про те, що Кремль спустить ситуацію на гальма. Ні в якому разі. В останню декаду Путіна і особливо зараз, йому потрібні нові перемоги, а тому, післявиборна глава в Білорусі ще не закрита.
    Олександр Коваленко, експерт

    Найсвіжіше

    Популярне