Вівторок, 16 Квітня, 2024
Бiльше

    Вояж Сєргєя Лаврова в Білорусь: Згладжування кутів наростаючої конфронтації

    До Мінську прибув міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров з робочим візитом, в ході якого він провів переговори з білоруським колегою Уладзіміром Макєєм. Згідно з офіційним підведенням підсумків візиту, міністри обговорювали питання розвитку євразійської інтеграції, взаємодії в ЄАЕС, ОДКБ і СНД, координації підходів на міжнародних майданчиках, перш за все в ООН і ОБСЄ.
    Головним же досягнення візиту стало укладення між Росією та Білоруссю угоди про взаємне визнання віз, виданих іноземцям для в’їзду в ці країни.
    Але це все офіційна мова дипломатії, за яким ховається те, що насправді не дозволено викладати на загальний огляд. У даному випадку я маю на увазі політичне протистояння Мінська і Москви, що досить серйозно загострилося, і взаємні інформаційні та навіть гібридні випади.
    І дуже показово, що Сєргєй Лавров відправився до Мінська саме в той момент як в Білорусі: був затриманий підполковник російської поліції у відставці Андрєй Новіков, якого звинуватили в підготовці і організації заворушень під час виборів президента РБ; на адресу «Газпрому» прозвучали звинувачення у втручанні в саму передвиборчу кампанію; президент Білорусі заявив про запобігання планів з дестабілізації РБ; а в російському сегменті інтернет став публікуватися компромат на старшого сина Лукашенка – Віктора.
    Так само білоруські ЗМІ повідомляють, що ще в третій декаді травня держпідприємствам РБ було дано вказівку припинити обслуговування і вивести свої кошти з російських банків та їх філій.
    Погодьтеся, цікавий збіг. Збіг, який мені один в один нагадав 2016-й рік, коли ГРУ в Чорногорії провалила державний переворот. Тоді, заминати скандал в Сербію вилітав секретар Ради безпеки Росії Ніколай Патрушев, який в Белграді приніс офіційні вибачення за російських організаторів перевороту в Чорногорії.
    Власне, ганьба була ще та, після чого Луб’янка в рази посилила натиск на Гризодубову. І в контексті нинішнього перетягування каната Мінськом і Москвою, загальні риси з чорногорським провальним сценарієм проглядаються досить чітко і ясно.
    Адже починаючи з 2019 року кількість претензій Білорусі до Росії, вже навіть не економічного чи політичного характеру, а щодо ведення розвідкою «братньої» держави несанкціонованих, деструктивних дій, зросла в рази.
    Наприклад, навесні 2019 року, коли був заарештований колишній начальник охорони Лукашенка і затримана низка високопоставлених силовиків, з РБ паралельно вислали (офіційно був відкликаний) посла РФ Міхаіла Бабіча. Того самого Міхаіла Бабіча, який спочатку повинен був працювати в Києві, а зараз курирує донбаський напрямок ФСБ і до якого в Білорусі було приданий військовий аташе Кіріл Колючкін. Аташе, професійні навички якого збудовані на фундаменті організації державних переворотів.
    А восени 2019 з Білорусі вже був висланий військовий аташе РФ Роман Спірідонов, підозрюваний у проведенні шпигунської діяльності, якого до цього, за аналогічною «статтею» виганяли з Франції. Причому буквально відразу ж після відправки Спірідонова геть, в Мінську затримали і допитали громадянку Росії Анну Богачеву, співробітницю «фабрики тролів» кухаря Путіна – Євгенія Прігожина.
    А тому слова, що пролунали вчора з вуст Аляксандра Лукашенка, про запобігання планів з дестабілізації Білорусі та Сергій Лавров, який з’явився у Мінську для згладжування кутів, – це аж ніяк не збіг, а спроба зам’яти непотрібний скандал перед парадом 24 червня. І, схоже, Москва дуже сильно прокололася на білоруському напрямку. Втім, їй це вже традиційно властиво.
    Олександр Коваленко, експерт

    Найсвіжіше

    Популярне