П’ятниця, 8 Січня, 2021
Бiльше

    Як єрархи РПЦ беруть участь у шахрайствах та за що їм дарують пентхауси в Іспанії

    «Той факт, що сьогодні в Іспанії, коли це одна з країн, які процвітають, масово продається нерухомість іспанцями і масово купується росіянами, – дуже хороший сигнал всьому світу». Ці слова вимовив патріарх Кіріл 8 лютого 2012 року на зустрічі з Владіміром Путіним, коли благословляв його на третій термін. Та зима запам’яталася рекордним сплеском протестних настроїв у Москві та Петербурзі, тому підтримка РПЦ не була для Путіна зайвою. Пасаж про Іспанію випереджав історичну фразу Кіріла, що увійшла в аннали: «Величезну роль у виправленні кривизни нашої історії зіграли особисто ви, Владімір Владіміровіч!».

    Чи знав тоді патріарх Московський Кіріл, що чотирма місяцями раніше, 30 вересня 2011 року його найближчий співробітник і наступник на посту голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦЗ) митрополит Іларіон (Алфєєв) увійшов до числа тих найщасливіших росіян, які завдяки політиці Путіна стали володарями іспанської нерухомості? Чого вже точно не міг знати предстоятель РПЦ – що вже зовсім скоро ці росіяни замість «дуже гарного сигналу всьому світу» почнуть посилати сигнал лиха.

    Серед жертв сумнівною «схеми» з іспанською нерухомістю ризикує опинитися і митрополит Іларіон. Як стали ними майже всі його сусіди по житловому кооперативу Mare Nostrum II, розташованому на мальовничому схилі пагорба біля моря в місті Альтеа (провінція Аліканте).

    Чернечий пентхаус

    Грігорію Алфєєву (мирське ім’я Іларіона) належить один з найдорожчих пентхаусів кооперативу. Він розташований на двох рівнях останніх поверхів, має власні відкриту і закриту тераси, майданчик для барбекю, басейн, дві спальні з санвузлами і багато чого ще. Загальна площа апартаментів в будинку 25 по вулиці Repetidor, згідно з офіційним буклету забудовника, становить понад 235 кв. м, а ціна (станом на 2011 рік) – 950 000 євро. Найближча сусідка ієрарха, відомого також і своїми композиторськими талантами, – Тамара Гвердцителі, а ще в будинку володіють квартирами російський режисер і телеведучий Юлій Гусман, продюсер Тімур Вайнштейн, колишній прем’єр Азербайджану Новруз Мамедов, український бізнесмен Юрій Аптекар та інші поважні люди.

     

    Обставини придбання митрополитом квартири не цілком прозорі. З одного боку, як будь-який чернець, він при постригу давав обітницю безкори́сли́вості й, по ідеї, не може володіти особистим майном, крім найнеобхіднішого в повсякденному побуті. З іншого боку, за роботу на декількох церковних посадах Іларіон отримує досить скромну зарплату, якої навряд чи вистачило б на елітну зарубіжну нерухомість. Але є й третя сторона. За використання продуктів своєї інтелектуальної праці і творчості – численних книг, фільмів і музичних творів – єрарх отримує різного роду гонорари та винагороди, стає лауреатом премій.

    Між іншим, мирське ім’я митрополита фігурує ще в одному реєстрі нерухомості – вже російському. Іларіон – один з трьох засновників організації власників будинків «Новоалєксандрово» в підмосковному міському окрузі Митіщі.

    Митрополит нечасто приїжджає в Альто. Точніше, достовірно відомо лише про один його візит туди, коли, катаючись на розкішній яхті по Середземному морю, він ненадовго зупинився в іспанському містечку. Зате в пентхаусі бачили матір єрарха Валерію Анатоліївну – радянського літератора, чиє прізвище йому дали в дитинстві (по батькові Іларіон – Дашевський). З сусідами Валерія Анатоліївна перетиналася рідко – у пентхауса є окремий вихід на вулицю, в обхід комунального під’їзду.

    Бачили поруч з будинком і людину, схожу на 33-річного єромонаха Іоанна (Копєйкіна), який здобув під омофором митрополита Іларіона запаморочливу стрімку кар’єру. Закінчивши в 2007 р. заштатне Пензенське духовне училище, через три роки він уже навчався в Фрібургському університеті в Швейцарії, а ще через два – очолив магістратуру Загальноцерковної аспірантури та докторантури, ректором якої є Іларіон. З діяльністю о. Іоанна пов’язана схема з виведенню АНО «Центр Пізнання», що видає офіційні підручники для духовних шкіл РПЦ, зі структури Загальноцерковної аспірантури та докторантури в структуру Благодійного фонду «Пізнання», єдиним засновником якого значиться митрополит Іларіон. Таким чином, авторські права на ці підручники перейшли від РПЦ особисто Іларіону. Втім, це тема для окремої публікації …

    Дах

    Сусіди митрополита, що опинилися жертвами шахрайства, переконані, що квартиру на іспанському узбережжі голові ВЗЦЗ … подарували. Непрямим підтвердженням їх припущень служать опубліковані відомості про боржників по оплаті комунальних платежів.

    На загальних зборах власників житлового комплексу Mare Nostrum II в серпні нинішнього року було констатовано, що Григорій Алфєєв посів перше місце серед боржників.

    Його комунальна заборгованість досягла 20 тисяч євро. «Який сенс, купуючи квартиру за мільйон, «економити» на декількох тисячах, наражаючись на неприємності і небезпеку розголосу? – дивується сусідка Іларіона Олена Міщенко. – Єдина логічна версія: людина вважає, що за отриману в подарунок квартиру не треба платити».

    У чому сенс такого розкішного подарунка і хто його зробив?

    Поруч з житловим комплексом Mare Nostrum II красується російський дерев’яний храм, що знаходиться в приватній власності, але канонічно підкоряється РПЦ. Він став першим в історії Іспанії (НЕ домовим) російським храмом, який стояв окремо. Будівництво було завершено в 2004 році, а в 2007 році храм особисто освятив митрополит Кіріл – майбутній патріарх – на честь архістратига Божого Михаїла, небесного покровителя забудовника комплексу та храму, іспанського бізнесмена російського походження Міхаіла Боцко. З недавнього часу – ще й голови Іспанського відділення Імператорського православного палестинського товариства, очолюваного Сергєєм Степашиним.

    Михайло Боцко вибрав неправильну лінгвістично, але зате комерційно успішну транскрипцію свого прізвища на іспанську – Bosco. А після того, як він почав друкувати власну рекламну продукцію з використанням характерних візерунків з фірмового стилю компанії Bosco, довірлива іспанська публіка прийняла підприємця, який переїхав в кінці 90-х з Ростова-на-Дону, за законного представника світового бренду. За словами бізнесмена, провідна газета «Аліканте» стверджувала, що саме Михайло Боцко (Bosco) «шиє форму для олімпійських збірних Іспанії і Росії».

    Для роботи з нерухомістю Боцко реєструє компанію VeraBosco, названу на честь його матері, засудженої два роки тому за шахрайство в Ростові-на-Дону. В кінці нульових компанія була неодмінним учасником ярмарків закордонної нерухомості в Москві і мала офіс на Якиманці, однак зараз недоступний навіть її сайт. На Віру Боцко оформлено кілька квартир в  будинку, який нас цікавить. При спробі поїхати до Іспанії в 2016 році вона була затримана в аеропорту Домодєдово. У досить поважному віці, очолюючи ТОВ «Крістал Логіст», вона отримала з федерального бюджету майже 13 мільйонів рублів на поставку меблів для Південного федерального університету, однак спробувала обдурити замовника, поставивши меблі низької якості, які коштували в кілька разів дешевше. У 2017 році Ленінський суд Ростова-на-Дону визнав її винною в шахрайстві, однак звільнив від покарання через похилий вік (76 років). При цьому в суді з’ясувалося, що бабуся очолює ще 19 фірм, які також могли використовуватися в схемах по відмиванню грошей.

    Словом, у Михайла Боцко-Bosco була хороша сімейна школа.

    Як розповідає Олена Міщенко, «основну частину квартир в нашому домі він продав з обтяженням у вигляді іпотеки, яку взяв на стадії будівництва, але так і не погасив. Зазвичай він оформляв угоди за дорученням, користуючись незнанням покупців іспанської мови і довірливістю до співвітчизника, який збудував православну церкву». Чи варто говорити, що градус довірливості тільки підвищувався від того, що «в домі живе сам митрополит Іларіон»? Протягом багатьох років добропорядні покупці нічого не знали про обтяження, яке не було зафіксовано в їх свідоцтві про право власності на квартири. Афера розкрилася, тільки коли деякі з мешканців спробували продати свої квартири.

    Серед постраждалих від VeraBosco – ті самі Юлий Гусман, Тимур Вайнштейн і Юрий Аптекарь. Гусман і Аптекарь вже почали судовий процес проти Боцко, в ході якого з’ясувалося, що забудовник вже є фігурантом 79 кримінальних справ в Іспанії. Піком його авантюрної кар’єри стала офіційна заявка, подана в 2014 році, про намір купити … футбольний клуб «Валенсія». Як не дивно про це говорити, але спочатку іспанські організатори конкурсу повірили, що Михайло Боцко «одягав олімпійські збірні», володіє банком і будує православні церкви. Заявку на конкурс він подав на бланку якогось ТОВ «Золота зірка», який прикрашає картинка нафтової вишки і словосполучення Petrol investment. За даними російської бази Sbis, це ТОВ має статутний капітал 10 000 рублів і займається «торгівлею оптовими непродовольчими споживчими товарами». Проте пан Bosco представив іспанській стороні підроблену довідку з Ощадбанку, згідно з якою незнижуваний залишок на рахунку «Золотої зірки» перевищував 12 млрд рублів. Незадовго до конкурсу на покупку «Валенсії» іспанська газета «Epoca» встигла викрити самозваного дона Bosco.

    «Громадянка російського походження, – писала газета, – подала кримінальну скаргу на Михайла Боцко, його сина Максима Боцко і його агентство нерухомості VeraBosco. Заявник вимагає 270 000 євро – Боцко обдурив її на цю суму при покупці власності. Суддя визнав ознаки злочину і вирішив висунути обвинувачення членам сім’ї Боцко. Шахрайство полягає в тому, що будинок має іпотечний кредит, який мав бути анульований при покупці квартири, але так і не був знятий продавцем».

    Після буму покупок квартир росіянами в 2009-2011 рр. ринок іспанської нерухомості істотно просів: за останні кілька років квартири там подешевшали в середньому в два рази, продати їх надзвичайно складно. Іспанський банк, в якому Боцко оформляв іпотеку, продав його борги Дойчебанку, який, за попередніми даними, має намір судитися з сумлінними покупцями і заарештовувати їх нерухомість в рахунок погашення боргу. Між іншим, іпотечна заборгованість митрополита Іларіона, який також став жертвою «схеми», за 8 років нібито досягла 440 тисяч євро. Але, кажуть, щоб уникнути занадто гучного скандалу Михайло Боцко активно вишукує спосіб погасити борг єрарха. А ось його сусід Новруз Мамедов волів фактично вдруге заплатити за свою квартиру, щоб вивести її з-під ризику арешту …

    Знову «храм на крові»?

    У сучасній Росії досить важко провести межу між звичайними парафіянами РПЦ і світом корупційного криміналу. Якщо в сільській глибинці на наших очах руйнуються занедбані старовинні храми, то в багатьох містах і регіонах газонафтовидобутку як гриби після дощу виростають нескінченні золоті куполи. Будівництво «храму крокової доступності» визнано чи не найнадійнішим прикриттям для відмивання тіньових грошей. Не є винятком і храм св. Михайла в Альто.

    Міхаіл Боцко через створений ним фонд володіє храмовими будівлями і є старостою приходу, а його дружина – скарбником. Освячуючи храм 12 років тому, тодішній митрополит Кіріл нагородив Боцко орденом преподобного Сергія Радонезького. Але Боцко побудував храм не за свій рахунок – гроші на будівництво йому дав в борг колега і земляк-ростовчанин Ніколай Горєлов, в результаті він опинився в дуже складному становищі в свої 77 років. Спочатку Горєлову вдалося через іспанський суд накласти арешт на всі квартири Боцко. Однак у 2011 році він погодився вивести з-під арешту ту саму квартиру, якою зараз володіє Іларіон. Пізніше адвокати Боцко домоглися зняття арешту і з інших квартир, а борг Горєлову Боцко обіцяв повернути грошима. Згідно з угодою позики, термін погашення минав 19 грудня 2012 року. 17 березня 2014 р. судова колегія у цивільних справах Ростовського обласного суду визнала, що Боцко не повернув борг, і зобов’язала його виплатити Горєлову більше 13,5 млн рублів. Оскільки рішення суду так і залишилося невиконаним, на Боцко М.В. були накладені обмеження в праві на виїзд з РФ, проте, як стверджують його партнери, він все ж перетинає кордон за іншим паспортом. Ніколай ж Горєлов, втративши сина і дружину і залишившись без засобів до існування, важко захворів і потребує допомоги. Така, так би мовити, гуманітарна ціна чудового російського храму в іспанському Альто.

    За час після освячення через конфліктний характер господаря в храмі змінилося 5 настоятелів. Передостанній з них – о. Адам Кондратюк – втік до сусіднього міста Бенідорм, де «з нуля» почав будувати храм в ім’я преподобного Серафима Саровського. Рівно рік тому Московська патріархія створила Іспанську єпархію, керівником якої призначено єпископа Нестора (Сиротенко). Юридично храм св. Михайла не переданий до складу єпархії, але залишається у віданні приватного Фонду Михайла Боцко …

    Назустріч рішенням Синоду

    На 25 грудня призначено безпрецедентне в історії РПЦ спільне засідання Священного синоду і Вищої церковної ради.

    Патріарх Кіріл, незадоволений кризою церковного управління і особливо зовнішніх церковних зв’язків, налаштований на жорстку розмову з митрополитом Іларіоном.

    На жовтневому засіданні Синоду йому було призначено заступника – архієпископа Лєоніда (Горбачова), причому в постанові Синоду містився прихований натяк на великі кар’єрні перспективи Лєоніда (володіє «грецькою, англійською та розмовною арабською (єгипетський діалект) мовами»). Володіння єгипетським діалектом важливо в контексті розриву спілкування РПЦ з Олександрійським патріархатом, який відбувся 8 листопада – другим за важливістю в православному світі.

    Митрополит Іларіон є «міністром закордонних справ» РПЦ вже майже 11 років. Саме на роки його головування у ВЗЦЗ сталась «втрата України» і поступова ізоляція РПЦ в «світовому православ’ї» в результаті розриву з найбільшими помісними церквами – Константинопольським і Олександрійським патріархатами і Елладською архієпископією (Греція). У середовищі єпископату за ним закріпилася іронічна кличка «Композитор»,  яка натякає, що на композиторському шляху Іларіон успішніший, ніж на дипломатичному. Якщо в перші роки патріаршества Кіріла саме Іларіон вважався мало не офіційним наступником патріарха, то за останні роки його авторитет різко впав, і в безумовні лідери вирвався «лубянський» митрополит Тихон (Шевкунов). Можливо, саме страх подальшого посилення Тихона змушує патріарха зберігати Іларіона на посаді, щоб мати хоч якусь противагу «духівника президента» Путіна.

    ПІД ТЕКСТ

    Високі стандарти архієрейського споживання в РПЦ, звичайно, задає патріарх Кіріл. За даними «Московскіх новостєй», вже до 1997 року очолюваний ним Відділ зовнішніх церковних зв’язків ввіз в Росію 18 млрд сигарет, які не обкладаються акцизним збором. Пізніше з’являлися публікації про участь Кіріла в автомобільному, нафтовому, ювелірному та рибному бізнесах. Завдяки цьому за ним закріпилася репутація мільярдера, найбагатшої людини в РПЦ, чий статок оцінюється в діапазоні 4-8 млрд доларів. Ця інформація майже не піддається перевірці, оскільки заощадження патріарх вважав за краще зберігати в швейцарських банках, звідки лише в останні роки вони були частково переведені в Австрію та Італію (ймовірно, під гарантії Ватикану).

    Достовірно відомо, що Кіріл під своїм мирським ім’ям Владімір Міхайловіч Гундяєв володіє пентхаусом в московському Будинку на Набережній (вул. Серафимовича, 2). Цей факт набув широкого розголосу в 2012-2013 рр., коли в інтересах патріарха якась Лідія Лєонова, звана двоюрідною або троюрідною сестрою патріарха, почала судовий процес, вимагаючи виселити з сусідньої квартири колишнього міністра охорони здоров’я РФ Юрія Шевченка, який нібито завдав шкоди бібліотеці патріарха, покривши книги невидимим шаром «нанопилюки». Суд вилучив квартиру у Шевченка за рахунок компенсації збитку, що істотно розширило володіння патріарха в цьому будинку.

    Постійним фактичним місцем проживання патріарха є «об’єкт Скит» в Одинцовському районі Московської області, що охороняється ФСО, з непрозорою структурою власності (можливо, частка належить В. М. Гундяєву, доступ до держреєстру по цьому об’єкту закритий). Резиденція патріарха на Чорному морі під Геленджиком, будівництво якої оцінювалося в мільярд доларів, формально належить РПЦ, але вільного доступу туди немає навіть для архієреїв. У приватній власності Кіріла знаходиться шале під Цюріхом, в Швейцарії, подароване йому ще в 1970-ті рр., під час служби у Всесвітній раді церков. Імовірно, він володіє частками власності низки об’єктів нерухомості в Москві, Московській, Смоленській і Калінінградській областях. У повному розпорядженні патріарха знаходиться більше 20 резиденцій, формально належать різним централізованим і місцевим релігійним організаціям РПЦ.

    Джерело «Новая газєта»

     

    Найсвіжіше

    Популярне