У Львові перед Великоднем для дітей, які вимушено переїхали з інших регіонів, влаштували майстер-клас із писанкарства. Їх навчали створювати гуцульські, подільські та лемківські писанки. Про те, як пройшов майстер-клас, розповіла лемкиня Марія Янко.
У Львові переселенка з Кривого Рогу Юлія разом з двома дітьми мешкає тиждень. Місяць війни вони прожили вдома.
“Ворог там близько до нас підібрався, тому вирішили поїхати трішки далі. За кордон не хочу, хочу залишитися в Україні”, — каже Юлія.
Щоб відволікти Миколу та Стефанію від сумних думок, мама повела їх на майстер-клас із писанкарства.
Разом з ними вчиться малювати писанку Максим із Чернігова. Хлопчик старанно виводить сердечко та місяць. Його мама Юлія каже, щаслива, що тепер її син в безпеці.
“Ми збиралися за 10 хвилин. Буквально перед нашим виїздом обстріляли дорогу, по якій ми їхали. В асфальті стирчала ракета, були голі дерева. Ми їхали всю дорогу і молилися. Було дуже страшно, але було ще страшніше лишитися в місті, бо ми на кордоні живемо з Росією, Білоруссю. Шукаємо, куди зводити дітей, щоб вони не відчували цю війну, щоб вони як подорож відчували”, — каже мама Максима.
Дітей навчають створювати писанки троє майстринь. Лемкиня Марія Янко каже, у кожному регіоні писанки відрізняються:
“Кожен регіон в Україні мав свої характерні орнаменти — Гуцульська чи Подільська писанка дуже відрізняється від Бойківської, Лемківської. Найбільш характерний для Лемківщини — символ сонечка та гілки або дерева. Сонце — як символ життя, дерево рослинність, весна — як символ родючості. Власноруч написана писанка — це як оберіг”.
У майстер-класі взяли участь близько 60 дітей.
