Свідоме вбивство невинних у Маріуполі задля диявольскої облудної російської пропаганди – це ще одне реальне, наочне виявлення ДЕМОНІЧНОГО духа руйнування і душогубства.
Про тих, хто одержимий цим духом, сказано Христом: «Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін 8:44).
Людиновбивство і брехня – наочні ознаки російської тиранії. Боротьба з нею – це боротьба проти влади диявола у світі цьому.
—
За кожного постраждалого, пораненого, вбитого, за кожного вигнанця, за кожне руйнування нехай звучить повсякчас тисячами голосів слово Писання, знову і до скону його спрямоване особисто проти царя нечестивого Володимира і кровожерливих слуг його! Звучить часто і аж доки не справдиться воно на душогубові:
Псалом 108
Боже хвали моєї! Не мовчи. Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
Він полюбив ПРОКЛЯТТЯ, воно і ПРИЙДЕ НА НЬОГО; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
—
І нехай тисячами й тисячами голосів звучить: АМІНЬ! Істина! Нехай станеться так, Господи!
Архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря).
