За останні тижні Кремль зібрав додатково десятки тисяч військових на кордоні з Україною.
Але агресія в ході цієї майже десятирічної кампанії проти України не обмежується військовим компонентом. Росія також вчиняє кібератаки на українські урядові вебсайти, але окрім цього в неї є ще одна, менш помітна зброя – релігія.
Росія керує на території Україні повністю лояльною до себе релігійною організацією, яку в принципі можна назвати «Російською Православною Церквою в Україні» (РПЦвУ). Саме завдяки цій впливовій силі Кремль вміло використовує релігійний фактор для пропагування серед українців ідей «русского мира» – доктрини, згідно з якою колишні радянські республіки нерозривно пов’язані з Москвою.
Протягом десятиліть РПЦвУ мала в офіційній назві слова «Українська Православна Церква». Незважаючи на те, що на слово «українська» у назві, дана церква повністю контролюється її «материнською» організацією — Російською Православною Церквою. Навіть її статут було затверджено в Москві, а всі просування по ієрархічній ланці також мають отримати зелене світло від РПЦ.
У 2018 році Верховна Рада України ухвалила закон, що зобов’язує промосковську церкву містити в назві слово «російська», щоб правдиво відображати інформацію про розташування її центру прийняття рішень. Природно, що «УПЦ» різко виступила проти цього закону, жаліючись на «переслідування».
РПЦвУ прагне сіяти нестабільність і сумніви. Минулого року РПЦвУ стала одним із головних двигунів антивакцинаторського руху в Україні. У листопаді РПЦвУ підтримала акцію протесту антиваксів в Києві, в день, коли в Україні від коронавірусу померло 720 осіб. Тоді МОЗ звинуватило РПЦвУ у поширенні антивакцинаторських настроїв. Для російських спеціалістів проповіді у церквах можуть слугувати аналогом постів у Фейсбуці, де можна поширювати шкідливі наративи.
Росія грамотно визнає, що Україна є досить релігійною нацією. Нещодавнє опитування показало, що 68% українців вважають себе віруючими людьми.
Водночас вплив проросійського духовенства на громадську думку залишається суттєвим. Російська церква протягом століть зберігала панівну присутність в Україні, але після того, як Росія захопила Крим у 2014 році, стався несподіваний для РФ поворот сюжету: на початку 2019 року виникла справді незалежна Православна Церква України (ПЦУ). Саме Вселенський патріарх Варфоломій, «перший серед рівних» серед лідерів світового православ’я, надав Церкві цю незалежність, поклавши край більш ніж 330-річному релігійному правлінню Росії в Україні. Це, до речі, призвело до того, що Росія розірвала відносини зі Вселенським патріархатом – ось як вибісив РПЦ такий крок Константинополя.
Сьогодні майже 22% українців заявляють, що є частиною РПЦвУ, а майже 40% ідентифікують себе із ПЦУ. Ще близько 36% називають себе «просто православними вірянами», – розповів релігійний експерт Олександр Єфременко. «ПЦУ виступає за незалежну Україну, в той час як РПЦвУ тяжіє до Кремля».
Різниця в цінностях та ідеях, які проповідують дві конкуруючі церкви, просто величезна. ПЦУ закликає своїх вірян бути справжніми патріотами України, закликаючи Росію припинити агресію та розвінчуючи пропагандистські міфи Москви.
Натомість, РПЦвУ відома своєю проросійською позицією і ніколи не називала війну з Росією тим, чим вона є насправді, ховаючись за узагальненими закликами припинити так зване «братовбивство», проповідуючи «примирення», яке багато хто бачить як капітуляцією перед Росією. Проросійські священики проявляють власне ставлення до конфлікту, відмовляючись від оспівування загиблих українських воїнів або підносячи молитви за здоров’я Володимира Путіна. Їхні храми у різні часи слугували укриттям для бойовиків російсько-окупаційних військ або складами зброї.
Окремі проросійські єпископи, висвячені очільником РПЦвУ Онуфрієм, публічно звуршували «освячення» російської зброї, розміщеної в Криму. Деякі капелани навіть благословляли «на захист Батьківщини» російські регулярні війська на захопленому півострові. Саме служителі РПЦвІУ на початку вторгнення до Криму переконували українських військових скласти зброю і здатися росіянам, не проливаючи «братню кров», – згадує військовий капелан Ігор Семеніхін, пояснюючи небажання військового командування залучати до своїх лав капеланів від РПЦвУ.
Російська церква не визнає існування ПЦУ, називаючи сам факт її створення «розколом». За роки окупації Криму ПЦУ зазнала масових переслідувань і поступово витісняється з півострова. Із 45 парафій, що існували у 2014 році, на сьогоднішній день залишилося лише сім. Державний департамент США раніше заявив, що російська окупаційна влада жорстко обмежує релігійну свободу, фальшиво звинувачуючи віруючих в тероризмі та захопивши собор ПЦУ в Сімферополі.
Подібно до того, як російський уряд прагне перекроїти політичну карту Європи та повернути так звані «зони впливу», так і російська церква грає у довгу гру, з метою зміни балансу сил.
Приховуючись за «українською» назвою своєї філії, РПЦ зберігає серйозний вплив на сотні тисяч українців. Ситуація також ставить українську владу на тонкий лід. Якщо вона надавить на церкву, вона ризикує бути звинуваченою у «порушенні релігійних свобод». Але якщо влада відступить, це підкладе ще одну бомбу уповільненої дії під фундамент державності.
Мабуть, найкращий шлях у цьому випадку це пропагувати інформаційну гігієну, аби люди не попадалися на продумані пропагандистські прийоми. Ми і так бачимо достатньо підступних дій, про які варто турбуватися.
Джерело: globalnews.ca / Ievgen Matiushenko is a Kyiv-based journalist and editor with Ukrinform, the national news agency, who has been covering politics, security and defence issues, including the Russian-Ukrainian conflict.
