8 років тому Михайлівський Золотоверхий монастир відчинив ворота і впустив на територію майданівців, які ховались від підрозділу міліції «Берку» та силовиків.
«Сьогодні – 8 років від тієї ночі й того дня, які змінили Україну. Скромні монастирські ворота з хрестом і воля до захисту гідності й правди стали стіною на шляху чорного минулого, що хотіло знову вкрасти в українського народу майбутнє», – нагадав речник Православної Церкви України архієпископ Євстратій (Зоря).
Під час силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада 2013 року частина людей, які втекли від підрозділу міліції «Беркут», знайшла прихисток на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Під час сутичок із «Беркутом» у соборі двічі (30 листопада 2013 і 19 лютого 2014) переховувались мітингувальники та розгортали тимчасовий штаб. Семінаристи із Київської Православної Богословської Академії (КПБА) допомагали мітингувальникам: ходили на нічні чергування, приносили медикаменти, робили чай, носили гарячу воду та били в дзвони.
У храмі апостола Івана Богослова був облаштований імпровізований шпиталь. У Михайлівському Соборі спали люди і стояли медичні препарати, крапельниці. Богослужіння не припинялись.
«… кожну ніч собор наш заповнений людьми. Ми зберегли нічне чергування студентів семінарії і церковнослужителі продовжують всю ніч відправляти богослужіння», – говорив тодішній ректор КПБА священник Олександр Трофимлюк.
У ніч на 11 грудня 2013 року дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за 8 століть били на сполох, до цього востаннє таке відбувалось у 1240 році, під час Монгольської навали. Саме завдяки звуку дзвонів до центру столиці зійшлося безліч киян і спроба зачистити Євромайдан працівниками спецпідрозділу «Беркут» та військовослужбовцями Внутрішніх військ МВС виявилася невдалою.
26 січня 2014 року в соборі Михайлівського Золотоверхого монастиря пройшла панахида за загиблим активістом Євромайдану Михайлом Жизневським.
