Голова Відділу Зовнішньоцерковних зв’язків Московського патріархату митрополит Іларіо (Алфєєв) похвалив Алєксандра Нєвского, який відзначився зрадою власного брата на користь Орди, що регулярно спустошувала Русь і отруїла батька Нєвского.
«Олександр Нєвскій для Православної Церкви є святим, а для Російської держави – одним з найвидатніших державних діячів за всю його історію. Це дуже важливо пам’ятати, тому що в людині досить рідко поєднуються державна мудрість з особистою святістю. А у Алєксандра Нєвского було і те, і інше», – сказав представник РПЦ, передає сайт Моспатріархату.
Варто зазначити, що національного героя Росії вшановують не тільки представники РПЦ, але і особливо шанують єрархи Російської Православної Церкви в Україні. Так єрарх «УПЦ МП» Августин Маркевич, який відповідає за капеланів РПЦвУ, взяв участь в урочистостях, присвячених Нєвскому.
До слова. Алєксандр Нєвскій і наслідки його глобальної зради складно переоцінити. Річ у тому, що в 1252 році Данило Галицький і брат Нєвского Андрій Ярославич підготували загальне повстання проти Орди. Тоді Нєвскій їде до Батия зі скаргою на брата Андрія за те, що той нібито відняв у нього владу великого князя й, доносить на Андрія за те, що той затримує виплату данини Орді. Вдумаємось кому саме скаржився Нєвскій? Скаржився він убивцям, котрі з політичних міркувань за 6 років до того отруїли його батька, великого князя Володимиро-Суздальського Ярослава Всеволодовича! Зрештою, Алєксандр Нєвскій буквально випросив у Батиєва сина Сартака ординську рать, аби з її допомогою зігнати брата Андрія з великокнязівського столу.
В результаті повстанці Данило Галицький і Андрій Ярославич не змоли з’єднатися і були розбиті ординською раттю, але Данило Галицький розбив послану проти нього рать “царевича” Куремси і протримався вільним від ярма протягом восьми років. Якби повстанці з’єдналися, то швидше за все Орду вдалося б вже тоді вигнати. Як це вже тоді зробили поляки, чехи, угорці у яких не знайшлося своїх “нєвских”. Трагічно і ганебно, що з мерзенного зрадника зробили “святого”.
З усім тим митрополит РПЦ Іларіон по своєму це все тлумачить: «Алєксандр Нєвскій знайшов в собі сили і мужність для того, щоб протистояти і ворогові, який йшов із заходу, і який йшов з півдня. Він зумів згуртувати народ, надихнути воїнів на битву до переможного кінця, ставши символом опору і виживання, символом державної мудрості і святості».
Тобто Нєвского, який зрадив свого брата Андрія Ярославича, стукача і союзника Орди, що спалила Київ і постійно чинила руйнівні набіги на Русь, єрарх РПЦ називає «символом опору і державної мудрості, святості».
До самої смерті (1264 р.) Данило Галицький був політичним супротивником Орди і являв собою відчутну загрозу для неї. А що ж робив у ті роки Алєксандр Ярославич Нєвскій? Він «дуже успішно» придушив повстання у Новгороді в 1257 році, викликане намірами Орди провести в цьому великому та гордовитому місті (до речі, так і не окупованому свого часу Батиєм) перепис населення для правильного стягування данини Орді. Звичайно ж, новгородці вкрай обурилися. Коли ж прибули «окаянные татары сыроядцы Беркай и Касачик», аби грабувати громадян, то люди повстали. І тоді ординці Беркай та Касачик кинулись за порятунком до князя Алєксандра, який був тоді саме в Новгороді, волаючи: «Дай нам сторожу, аби не вбили нас!» Що й зробив, без вагань, «великий захисник руської землі» (про це розповідає 1-й Новгородський літопис). Щобільше, Нєвскій, щойно новгородці оголосили про відмову проводити перепис, негайно зібрав суздальські та володимирські полки, провів ординських чиновників у Новгород під охороною свого війська, сина Василя за непокірність і підтримку повсталих відправив у заслання, багатьох активних учасників «заколоту» стратив. Чи потрібні коментарі? Але в РПЦ і в сучасній Росії так не вважають.
Ось що каже в тому ж коментарі Іларіон (Алфеєв): «Не випадково саме до цього символу звернувся Петро I, коли шукав для нової Росії, яку він будував, якийсь державний, політичний і моральний ідеал. Не випадково про Алєксандра Нєвского згадали, коли на Радянський Союз напали фашистські полчища. Не випадково сьогодні існує і державний орден Алєксандра Нєвского, і церковний орден Алєксандра Нєвского. Держава (Росія, – ред.) шанує його як полководця, видатного правителя, а Церква вшановує його як святого».
