На тлі взяття афганської столиці Кабула талібами, гібридна російська пропаганда розгорнула масштабну кампанію з культивації наративу про те, що «США – ненадійний партнер».
Причому, цей наратив спрямований не стільки для внутрішнього російського споживання, скільки на інформаційний простір тих країн, які із США в дружніх і партнерських відносинах. У тому числі й України, пише експерт Олександр Коваленко.
За його словами, цей наратив, як не дивно, почали поширювати не тільки відверті агенти Кремля в Україні, а й ті, хто себе всі ці роки позиціонував патріотом.
“Але, це вже другий момент в феєрії цієї пропагандистської нерозсудливості, яка не витримує елементарної критики. Куди цікавіше те, що після політичного етапу деморалізації, в рамках цієї інформаційно-психологічної операції, почався релігійний. І все це на тлі майбутнього візиту Вселенського патріарха в Україну, який стоїть як кістка в горлі для московського Данилова монастиря і Кремля”, – зазначає Коваленко.
Нині низка інформаційних майданчиків, пов’язаних з РПЦвУ і під кураторством російських спецслужб, поширюють наратив “Україну кинуть”. Дослівно це сформульовано так: “Точно так само, як США кинули Афганістан, США кинуть Варфоломія, а той кине ПЦУ!”
“Досить абсурдно, чи не так? Особливо про “США кинуть Варфоломія”, але, як показує час, дієво. В першу чергу через високий рівень саме шокової складової, яка блокує у споживача цієї інформації раціональне, здорове мислення”.
Фактично, ми дві доби спостерігаємо масштабну інформаційну кампанію з моральної дискредитації США в очах українців, як надійного партнера, як в сфері політики, так і в релігії. І от скажіть, що методички для ретранслятора російських наративів як політичних, так і релігійних, не пише одна і та ж силова структура РФ..?
“По суті, це зайвий раз підтверджує, що інформаційні та політичні маріонетки Кремля в Україні діють з релігійної структурою РПЦвУ в тісному взаємозв’язку і під одним зовнішнім управлінням з Росії. А тому, на мій погляд, і до одних, і до інших, повинні застосовуватися абсолютно однакові методи запобігання антиукраїнської, антидержавної діяльності”.
“І хотілося б відзначити, що, незважаючи на тотальну істерику в інформаційному просторі українського сегменту, ситуацію в Афганістані проєктувати на Україну нерозумно і абсурдно, адже вони кардинально різні, причому у всіх сферах”.
Але, в той час як одні їх пов’язують, оскільки це їхній прямий агентурний обов’язок, а інші просто занурюються в хвилю нерозуміння суті проблематики, схоплюючи промені слави на гребені хайпа, роз’яснювальна робота, як контрпропагандистський захід, ні “здоровими” ЗМІ, ні будь-ким із експертного середовища, не проводяться. А якщо і проводяться, то на дуже слабкому рівні. Фактично, саме це упущення і дозволяє не просто проникати в український простір істеричним наративам, а й успішно вкорінюватися банальним за змістом меседжам, і як показує час, ефективним гібридним інформаційно -психологічним операціям.
