Сьогодні День Ікони Казанської Божої Матері, дуже шанованої в Російській Православній Церкві. Мабуть, найшанованішої у Московському Патріархаті ікони. До речі останні 250 років Москва активно насаджувала цей чужорідний культ ікони в Україні і дійсно, якщо Ви подивитесь на прилавки віконних лавок Московського Патрірахату в Україні здебільшого це буде саме «Казанська» ікона Божої Матері, пише у своємо блозі релігієзнавець Андрій Ковальов.
Взагалі у Північно-східних, тобто московських деспотів з Казанню були пов’язані дуже глибокі психологічні комплекси. Після знищення і окупації Казані у вересні 1552 року, московський каган Іван Грозний повелів іменувати його серед іншого князем Казанським перед згадкою про те, що князь Московський, і цей титул ще довго залишався у московських деспотів.
У сучасній путінській росії ще у 2005 році вирішили перетворити церковне свято ікони Казанської Божої Матері на політичний маніфест і проголосили 4 листопада вихідним днем і святом «Народнага єдінства». Не буду багато писати про історію свята. Насправді подія висмоктана з пальця. Нібито князь Мінін і гражданін Пожарський очолили москальське посполитне рушення і вигнали з Москви об’єднане польсько-литовсько-українське військо і це призвело до закінчення того, що москалі називають «Смутноє врємя».
Нещодавно відкрив для себе цікавий факт. Поруч з іконою «Казанської» Божої Матері, символом «празніка народнага єдіства», є пам’ятник Мініну і Пожарському на Красной площаді у Москві. То от творцем цього пам’ятника є іченський шляхтич – спадковий козак, скульптор Іван Петрович Мартос. Мартос народився у родині іченського сотенного отамана Петра Михайловича Мартоса. Ну от Вам – навіть творець московського патріотичного пам’ятника і той українець, та ще звідки? З Прилуцького полку!
Загалом путінські ідеологи і придворні політологи перетворили це свято на символ єдності всього величезного національного різноманіття великої сучасної російської імперії. Очевидно на противагу цього свята – в Україні треба проводити День поневолених народів Росії. Адже «Карфаген має бути зруйнований». Як неочікувано для всіх впав «непоручшний» берлінський мур, як одного дня почала сипатися і впала Совєцька імперія, так само зруйнується і сучасна путінська імперія. Повірте, моє покоління буде свідком розпаду Росії.
Що буде після розпаду Росії? Це насправді залежить і від нас – українців. Зараз ми мусимо всіма силами підтримати відцентрові національні рухи в Російській Федерації, щоб в час розпаду Росії на наших північних і східних кордонах запанував мир і спокій.
Що постане на руїнах Росії – очевидно постане близько двох десятків незалежних держав. Можливо навіть у формі кількох конфедерацій. Конфедерація вільного Ідель-Уралу, тобто незалежні держави Надволжжя: Ерзянь Мастор, Чувашія, Марій Ел, Татарстан, Удмуртія, Башкортостан. Очевидно також виникне конфедерація Кавказьких держав. А Ви як гадаєте Олександр Болькін, Рафис Кашапов, Нафис Кашапов?
Чому це важливо для України? По-перше, бо Московія – це наша споконвічний, екзистенційний ворог і цей ворог не заспокоїться, доки не знищить і не проковтне незалежну Україну. Незалежна Україна – це найбільший подразник для сучасної путінської Росії. Не вірите, включіть будь-який випуск новин на російському державному телебаченні. По-друге, Росія окупувала наші території, вбила наша громадян і вже шість років веде війну проти України. Третє, від українського міста мільйоника Харків – 30 кілометрів до сучасного кордону з Московщиною і близько 700 кілометрів до кордону з Ідель-Уралом.
Коли думаєте, а навіщо воно мені треба: згадайте Голодомор і втрату української державності сто років тому і сучасну російсько-українську війну. Мільйони українських жертв.
Можна все життя, у кращому випадку заплющувати очі і уявляти, що заміть російської імперії великий океан, а можна наближати нашу перемогу і розвал Росії.
А тим часом на Росії «День народнага єдінства»…
