Як повідомляв раніше «Духовний фронт», 83 роки тому, у розпал радянського великого терору, в урочищі Сандармох у російській Карелії відбулася одна з найбільших каральних операцій НКВС.
Упродовж п’яти страшних ночей з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року 1111 його в’язнів були розстріляні сталінськими катами. Серед закатованих – кілька сотень українських селян, політиків, вчених, письменників, митців та священиків.
На площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей, серед яких – більше 300 українців. Група наших співвітчизників, які постраждали від рук сталінських катів, відомі як «Розстріляне відродження». Серед імен страчених пам’ятаємо Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова, Марка Вороного, Валер’яна Підмогильного, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, Антона, Остапа і Богдана Крушельницьких, Павла Филиповича, Олексу Влизько, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Олексу Слісаренка, Михайла Ялового та інших.
Втім, трагедія не закінчились у ті криваві дні. Владний режим сучасної Росії докладає чимало зусиль, щоб приховати історичні докази страшних злочинів радянської влади і унеможливлює процес дослідження історії масових страт в Сандармоху.
Дослідник розстрілів Сергій Шевченко в інтерв’ю «Радіо Свобода» зазначив, що за президентства Бориса Єльцина, вчені, інші дослідники, журналісти, зокрема й іноземні, мали досить сприятливі умови для роботи з архівними джерелами в Росії.
Він пригадав, що у відділах роботи з архівними фондами регіональних органів ФСБ тоді були виявлені й скопійовані більше сотні архівних справ соловецьких в’язнів, чиї долі пов’язані з Україною. За часів Єльцина багато встигли зробити й пітерські, московські, карельські дослідники репресій.
У липні 1997 року, під час пошукової експедиції, науковець Юрій Дмитрієв знайшов в урочищі Сандармох розстрільні ями. Пізніше там було створено меморіальний цвинтар. Встановлено імена 6 241 людини, що спочиває в Сандармоху.
Але згодом прийшов до влади Володимир Путін і одразу нагадав, що «колишніх чекістів не буває». Для нього дослідження сторінок важкої історії та вшанування пам’яті репресованих стали кісткою в горлі. Тенденцію миттєво підхопило російське чиновництво всіх рівнів.
Починаючи з 2008 року, коли розпочалась збройна агресія Росії проти Грузії, науковцям-історикам стало важко, а іноді і зовсім неможливо, досліджувати архіви в питаннях чутливих для Кремля.
У 2009 році, українському досліднику Сергієві Шевченку взагалі було заборонено в’їзд на територію Російської Федерації. Будь-яких пояснень такого рішення науковець не отримав.
У 2016 році проти російського вченого Юрія Дмитрієва було порушено кримінальну справу за звинуваченням у насильницьких діях сексуального характеру проти неповнолітньої прийомної дочки і у виготовленні дитячої порнографії. Окрім цього, історика підозрювали у незаконному зберіганні зброї.
Одночасно з судовими процесами над Дмитрієвим, з 2016 року в Росії почали з’явилися публікації зі спробами довести, що в Сандармоху поховані не жертви сталінських репресій, а червоноармійці, розстріляні фінами під час війни.
Поза тим, судове слухання справи Дмитрієва розпочалось у червні 2017 року. Вирок було винесено аж у 2018 році. Дмитрієва виправдали за «розпусними» статтями, але, щоб не допустити виправдувального рішення суду, його засудили до 2,5 року обмеження волі за обвинуваченням у незаконному зберіганні зброї.
27 червня 2018 року Юрія Дмитрієва знову затримали. Слідчий комітет Російської Федерації висунув ще більш тяжке звинувачення – «насильницькі дії сексуального характеру, вчинені у відношенні особи, що не досягла 14-річного віку».
22 липня 2020 року Петрозаводський міський суд РФ визнав історика винним за вказаним звинуваченням, хоч і виправдав по звинуваченням попереднім.
При цьому, відбуваючи покарання у 3,5 роки позбавлення волі, науковець повинен був звільнитися вже до середини листопада 2020 року. Але 29 вересня Верховний суд Карелії знову скасував вирок і знову відправив справу на новий розгляд.
Кадебешно-феесбешна система Російської Федерації міцними лещатами вчепилась в історика.
Після розгляду у Верховному суді Карелії термін покарання було значно збільшено – аж до 13 років. Крім того, суд скасував виправдувальні вироки за іншими статтями.
Варто зазначити, що напередодні розгляду справи у Верховному суді Карелії, адвокат Юрія Дмитрієва Віктор Ануфрієв, який давно веде його справу, опинився на карантині через підозру на коронавірус.
Правозахисник доклав чимало зусиль, щоб домогтись перенесення засідання на дату після виходу з карантину. Йому відмовили. Дмитрієву призначили нового адвоката Артема Черкасова.
Цікаво, а чи схожа історія з призначенням адвоката Дмитрієву з відомою багатьом історією призначення захисником Василя Стуса адвоката Віктора Медведчука? Втім, не будемо загострювати увагу на цьому.
Черкасову суд «великодушно» надав лиш декілька днів на ознайомлення з 19 томами справи. Водночас, Дмитрієв заявив відвід новому адвокату. Але суд прохання підсудного не задовольнив. Розгляд апеляції відбувся у визначені строки і без адвоката, якого знає і якому довіряє обвинувачений.
Поряд з тим, розпочалось знищення репутації історика Дмитрієва у інформаційному просторі. Відомий пропагандистський телеканал «Россия 24» випустила окремий сюжет, який покликаний втовкмачити глядачу ненависть до підсудного.
В ефірі оприлюднили шокуючі кадри прийомної доньки Дмитрієва. Крім того, ведуча у порушення чинного законодавства назвала її ім’я. У цьому випадку порушення законів було настільки очевидним, що омбудсмен Карелії заявив про порушення прав дитини.
Втім зрозуміло, що телеканалу «Россия 24» це ніяк загрожувати не буде.
Але і це ще не все.
З 2018 року на меморіалі Сандармох у Карелії проводить розкопки Російське військово-історичне товариство (РВІТ). Саме тут дослідницькі експедиції проводив згаданий нами російський історик і правозахисник Юрій Дмитрієв. При цьому, зараз науковці і справжні фахівці до розкопок просто не допускаються.
Можна лише уявити собі наслідки «археологічної діяльності» РВІТ. Скільки слідів злочинної діяльності НКВС було приховано і скільки історичних артефактів було знищено – можна лиш уявити.
Як бачимо, Росія чинить безпрецедентний і, на жаль, тимчасово успішний тиск на неупереджених істориків, а також, намагається максимально ретельно приховати сліди власних злочинів проти людяності.
Але і в даній ситуації проглядається певна крихта оптимізму.
Згаданий вище український історик та дослідник Сандармоху Сергій Шевченко, на противагу всім старанням Кремля, зауважив: «Історичну пам’ять про масовий політичний терор нічим не знищити. Попри намагання озвучувати явне політичне замовлення якимись «вченими» та попри спроби копати на території, що має бути захищена від такого втручання, нікому не вдасться применшити значення й важливість меморіалу» – прокоментував він сучасні спроби Росії приховати свою справжню криваву історію.
Нам же лишається вірити в те, що оптимізм вченого має реальне підґрунтя і вжити всіх можливих заходів для того, щоб інформація про історичні та сучасні злочини Кремля була збережена, досліджена і максимально доступна кожному.
