У межах організованої Патріаршою комісією УГКЦ у справах молоді на запрошення Католицької акції Болонської архиєпархії місійної подорожі «Обійми зцілюють» українська молодь Донеччини та Київщини зустрілася з кардиналом Маттео Дзуппі — особистим посланцем Папи Франциска в Італії.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ.
Президент архиєпархіальної Католицької акції в м. Болонья Даніеле Магльоці привітав присутніх, зазначивши, що «це унікальна нагода співпраці та допомоги».
«Ми більше отримуємо, ніж даємо. Коли обіймаєшся, то не до кінця розумієш, хто обіймає і кого обіймають. Це цінний досвід для нас усіх», — наголосив президент.
Віцепрезидент молодіжного відділу Католицької акції Лоренцо Зарді додав, що «важливо продовжувати організовувати такі ініціативи й давати нагоду молоді чути, Європі чути, що відчувають ці молоді люди, які щодня живуть у війні».
«Дуже важливо вчитися пізнавати один одного, ділитися теплом і наповнювати серця любовʼю», — зауважив Лоренцо Зарді.
Відтак Маргарита з Дніпропетровщини розповіла про сестру, яка навчається у Вінниці, поряд із будинком якої влучила ракета; дідуся, який потрапив в окупацію у Херсоні та про померлого брата.
«Найбільший біль, який принесла мені ця війна, — це втрата мого брата. Він загинув у Харкові, йому було всього 21 рік. У той день вони стояли на блок-пості — туди прилетіла ракета. Він прикрив тіло свого побратима і, на жаль, загинув. Тому я хочу, щобИ ви знали, що війна триває вже 10 років і щодня вбивають тисячі українців за нашу незалежність», — поділилася болем дівчина.
Христина з Донеччини говорила про те, як виїжджала з окупації, залишивши свою сімʼю, яка не могла виїхати через травму батька.
«Коли я їх побачила, то була налякана. Вони спали на вулиці, грілися біля вогню і їли траву, бо більше нічого не було. А свого брата я не впізнала, бо він важив близько 40 кілограмів на зріст 180 сантиметрів. Вони пройшли справжні тортури, але їм вдалося виїхати до мене, у монастир, який мене прийняв. Якби не Церква, ми б померли з голоду», — сказала вона. ⠀
Аліна з Бахмутського району Донецької області поділилася спогадами, коли батько прикривав її від снарядів, про свій дім на Донбасі, який їй сниться, куди вона не може повернутися, бо він зруйнований, про товариша Миколу, який воює з 2014 року.
«У 2022 він втратив ногу, звільняючи наші землі. Коли була зачистка села Невського від російських окупантів, він із побратимами почув стогін дітей у хаті. Зламавши замок, вони побачили двох дівчат 14–15 років та маленького хлопчика 8 років. Коли приїхала швидка допомога і психіатр, вони розказали, що окупанти їх ґвалтували, а тим, хто чинив опір, відрізали голови на очах в інших. Тому я хочу подякувати нашим військовим, які рятують усіх нас. Завдяки їм я маю віру, що настане день, коли ми зустрінемося всією моєю сімʼєю вдома, як колись», — зі сльозами на очах розповіла дівчина.
Кардинал подякував усім за присутність, щирість і відкритість та попросив прийняти обійми й турботу.
«Є речі, які розуміються серцем, відчувайте наші обійми. Обійми допомагають подолати непевність і дискомфорт. Зло робить так, що ми стаємо поганими. Якщо я терплю, то в мене є спокуса помститися. Жити за таким правилом „око за око“ означало б, що весь світ буде сліпий. Ми віримо, що зло перемагається любовʼю. Не хочеться, щоб один біль провокував інший», — наголосив він.
«Війна — це імʼя кожного з тих, хто віддав своє життя. Ми не можемо призвичаїтися до війни. Ми віримо, що має бути мир. Вірити в мир і бути людьми миру. Молимося багато, щоби швидко прийшов мир. Війну легко розпочати, але її так складно завершити. Бо робити крок назад надзвичайно важко. І ми маємо зробити більше для Вас, щоб допомогти. Допомогти тим, хто втратив дім і пораненим, які носять війну у своєму серці та своєму тілі», — поділився відчуттями кадинал.
На завершення зустрічі керівник групи, заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді о. Роман Демуш подякував кардиналу за нагоду свідчити та вияв справжньої синодальності.
«Ця молодь носить у собі й на собі видимі та невидимі рани війни. Вміти слухати жертв війни і бути готовими їх обійняти, заступитися за них — це також вияв синодальної Церкви. Так цінно чутися тут, в безпеці, у вашому місті та у ваших обіймах», — сказав він, вручивши кардиналові символічний подарунок.
