Особлива атмосфера сьогодні панувала у стінах Дніпровської духовної семінарії – цей заклад вищої духовної освіти мав щонайменше три гарних нагоди для свята: день свого небесного покровителя, преподобного Нестора Літописця, 220 років з часу відкриття семінарії та 10 років з дня її відновлення.
Про це в соцмережі написав Предстоятель ПЦУ.
Хоча Дніпровська семінарія вважається наймолодшим закладом вищої духовної освіти нашої Церкви, проте вона має понад двохсотлітню історію і є унікальною у своїй місії, адже стала першим і поки що єдиним вищим богословським навчальним закладом на теренах Східної і Південної України, готуючи священнослужителів для цього регіону. Ця семінарія – справжній форпост Православної Церкви України, особливо в цей непростий військовий час.
Розпочали урочистості ми традиційно, з Божественної літургії в семінарському храмі на честь святих першоверховних апостолів Петра і Павла. Храм був наповнений архієреями, священниками, викладачами і студентами семінарії, вірянами, разом з нами молилися також захисники України і капелани. Ми єдиними вустами піднесли молитви до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці, а також молитовні прохання за воїнів, за наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців і мирних жителів.
Урочистості продовжились у храмі, що на території Дніпровської духовної семінарії, де я мав нагоду звернутися до студентів і викладачів семінарії, згадавши всі непрості етапи її становлення. Говорив про покликання до служіння, про те, що студенти повинні це Боже покликання перетворити в обрання, в свідомий вибір. Адже остаточно обрання відбувається тоді, коли семінаристи стають на шлях священнослужіння, коли дозрівають духовно і здійснюють рішення прийняти з рук архієрея особливу благодать священства.
Але й на цьому не варто зупинятися, потрібно далі розвиватися, реалізовуватися, робити світ кращим. Святий апостол Павло порівнював життя з марафоном: всі ми біжимо, але ми повинні не просто бігти, бо всі це роблять, а потрібно бігти, щоб отримати нагороду, щоби бути найкращими, досягти благословенних успіхів. А для цього потрібно навчатися, розвиватися, мріяти, рухатись вперед, вчити мови, здобувати знання – нині можливостей для цього безліч.
Так, всі ми проходимо зараз випробування війною. Але я вірю, що ця війна завершиться нашою, українською перемогою, яка прийде неочікувано. Якщо ми матимемо непохитну віру, то Господь може звершити чудо в будь-який момент. Чудо – це надприродне явище, яке не можна пояснити людською логікою чи законами природи. Бо Господь може змінити будь-який закон. Тож вірмо, працюймо і досягаймо перемоги! Слава Ісусу Христу!
