Минає другий місяць відтоді, як Православна Церква України, запровадила новоюліанський календар. Календарна реформа, яка вже давно назріла, упродовж тривалого часу хвилювала, або ж навіть лякала багатьох священнослужителів і мирян. Багато недоброзичливців лякали новим розколом, який нібито мав ще більше роз’єднати українців.
Проте нового розколу, зокрема у самій ПЦУ – не відбулось. І це завдяки виваженій позиції і загалом мудрому рішенню – залишити можливість парафіям на самовизначення і дозволити усім бажаючим лишатись на старому літочисленні. Взагалі як показав досвід нічого страшного і катастрофічного не сталось, а тому вже зараз можна зробити певні попередні підсумки цього важливого рішення.
Найперше потрібно відзначити те, що сам український народ, а найголовніше віряни ПЦУ, у більшості своїй, сприйняли реформу. Свідченням цьому стало відвідування храмів на великі християнські свята, а їх за цей період було декілька. Зокрема, це Різдво Пресвятої Богородиці, яке в народі називають другою Пречистою, Воздвиження Хреста Господнього. Переглядаючи світлини з богослужіння у ці дні, з різних єпархій, як зі сходу так із заходу України, навіть візуально можна помітити, що кількість вірян не зменшилась, а залишилась такою як і була раніше.
Це є позитивним сигналом. Адже все це свідчить про те, що в самих людей, і навіть похилого віку, які все життя святкували ті чи інші свята, за іншими датами, є вірне усвідомлення справжнього змісту свята, яка полягає не в даті святкування, а саме у події, яку святкують.
Водночас це яскраве свідчення того, що в самій Православній Церкві України була проведена доволі кропітка, але вдала робота із роз’яснення як самої реформи, її необхідності, так і того, що і коли і як святкувати. І це теж не може не радувати. Адже тим самим стаємо свідками доволі ефективної просвітницької роботи.
Цю діяльність підтримали ЗМІ, які широко висвітлювали події з церковного життя, що дало змогу суспільству адаптуватись до нових реалій. Така злагоджена взаємодія є теж добрим сигналом.
Говорячи про реформу, не можна не згадати і про свято Покрови Богородиці. На це свято припадає і низка державних свят, серед яких почесне місце належить Дню Захисників і Захисниць України. Саме воно стало першим державним святом, яке вперше відзначалось за новоюліанським календарем. Його святкування також минулось без скандалів і дорікань, хоча раніше Покрова і День Захисників було одним із приводів для маніпуляцій з боку противників календарної реформи. Як бачимо ніяких протестів і подвійних святкувань 14 жовтня не відбулось. Та і взагалі після 1-го жовтня цю дату якось і призабули. Тому суспільство переконалось у тому, що і у випадку з державними святами, можна безболісно перейти на нову дату.
Звичайно, що і досі усі нові дати людьми не запам’ятались, процес звикання триватиме ще деякий час. Утім можна із впевненістю сказати, що він активізується на свято Різдва Христового. Бо ж для більшості сучасного молодого покоління, яке виросло на фільмах на кшталт «Сам удома», Різдво і так асоціювалось із 25 грудня. Окрім цього, у цьому році нарешті буде враз покладено край суперечкам про цю дату, які кожного року виникали із наближенням до цього дня.
Особливого резонансу цьому питанню буде надавати і той факт, що Україна вперше цього року святкуватиме Різдво 25 грудня, так само як це робить більшість Православних Помісних Церков, і переважна більшість християн по всій нашій планеті. Вже відштовхуючись від цієї дати, віруючим буде легше сприйняти і всі інші свята, що пов’язані із Різдвяно-новорічним циклом.
Тому підсумовуючи усе вище сказане, варто сказати, що календарна реформа вдалась! Те чого так довго боялись, на практиці виявилось і не таким вже і страшним, а впровадження самої реформи – не таким вже і болючим. З плином часу старі числа забудуться, а найголовніше припиняться одвічні баталії стосовно дати Різдва Христового. Проте найголовнішим досягненням є усвідомлення вірянами необхідності самої реформи і розуміння істинного змісту кожного свята, яке, як ми сказали вище полягає не даті, а в самій події, яку ми згадуємо і святкуємо.
