У понеділок, 25 вересня, московський патріарх Кіріл (Гундяєв) видав указ про заборону священнослужіння архімандриту Кирилу (Говоруну). Це сталося наступного дня після того як два клірики Української православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом) співслужили з єпископом Команським Михаїлом, екзархом Вселенського патріарха в Україні.
Згідно з указом Гундяєва, Кирил (Говорун) “неодноразово порушував дане ним письмове зобов’язання вірності РПЦ”, співслуживши з кліриками Константинопольської православної церкви”. “У зв’язку з порушенням даної священицької присяги, архімандрит Кирил (Говорун) забороняється у священнослужінні до розгляду його справи в єпархіальному суді Московської єпархії РПЦ”, – інформує сайт РПЦ.
У РПЦ нагадали, що вони перервали євхаристійне спілкування з Константинополем через надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України.
Отець Кирил поки не коментує ситуацію. Лише лаконічно написав у своєму Телеграмі: “Вікно нових можливостей”.
Нагадаємо, отець Кирил співслужив з владикою Михаїлом двічі – 28 травня у день пам’яті отців Першого Вселенського Собору та 13 серпня у неділю десяту після П’ятидесятниці.
Чому РПЦ так довго тягнули із забороною? Певно вважали, що від діяльності архімандрита Кирила (Говоруна) буде менше шкоди для деструктивної політики МП, допоки отець Кирил не отримав подальший розвиток в церковній кар’єрі і залишається де юре в РПЦ. У РПЦ розуміють, що отець Кирил досить легко оскаржить цю заборону і продовжить своє служіння і зростання вже в іншій Помісній Церкві. Бо з канонічної точки зору ці заборони є повністю нікчемними.
На нашу думку, РПЦ наклала заборону на отця Кирила (Говоруна) з метою впливу на керівництво УПЦ (МП) – покарати кліриків, які 24 вересня співслужили єпископу Команському.
У РПЦ навмисно не забороняли отця Кирила, бо вважали це меншою шкодою власні політиці. Проте коли після співслужінь отця Кирила з Екзархом, з владикою Михаїлом почали співслужити клірики УПЦ (МП) із Екзархом – ігнорувати це в РПЦ вже не могли. Це почало становити загрозу для московської альтернативної еклезіології з необґрунтованим розривом Євхаристійного спілкування з Вселенським Патріархатом.
У Москві бояться, що завдяки такому Євхаристійному єднанню українські Церкви, за допомоги Вселенського Патріархату, зможуть досягти єдності. Що суперечить головному завданню РПЦ в Україні – зберегти свій вплив і не допустити єдності українців.
Співслужіння з екзархом – вихід із розділення українського православ’я, яке так довго підтримувала Москва. Це також визнання рішень РПЦ про розрив Євхаристійного єднання з Фанаром канонічно нікчемними.
Щоб закрити провал в нелогічній, невиправданій, агресивній, альтернативній еклезіології РПЦ, їм довелось заборонити отця Кирила. Водночас, цими діями РПЦ показує приклад керівництву УПЦ (МП), щоб вона також заборонила тих кліриків, які співслужили екзарху. Бо в іншому випадку ставиться під сумнів розрив спілкування з Вселенським Патріархатом.
Якщо керівництво УПЦ (МП) заборонить цих кліриків, тоді ми зможемо говорити, що верхівка УПЦ (МП) продовжує діяти у фарватері Кремля.
