На Москві настільки звиклися з думкою, що все завжди вирішує лише влада, що інших варіантів існування Церкви просто не уявляють. Тому, реконструюючи думки в голові Гундяєва, абсолютно логічно передбачати, що там картинка про Україну виглядає так.
Якщо (а для нас – коли, однак для Гундяєва це все ж «якщо») путін програє у війні та не завоює Україну – структура МП тут все одно розвалиться і він її втратить. «Бо влада проти» – так бачить це Гундяєв.
А на випадок окупації структура МПвУ все одно має бути окупантами профільтрована і зачищена. Ніяких «відтінків сірого» – довіру матимуть лише рафіновані москволюби в дусі Луки Коваленка та Антонія Паканича.
В силу цього те, що насправді завтра чи за місяць станеться з Онуфрієм і його юрисдикцією – мало цікавить Гундяєва. Бо він їх вже списав. Тепер вони – лише дрова для вогнища пропаганди. І чим більше скандалу Гундяєв здатен буде генерувати, «захищаючи єдність РПЦ» – тим, на його погляд, краще для його планів.
От і цікаво – чи розуміють ті єпископи, клірики та активісти МПвУ, які зараз показово намагаються бути хоча б на словах українськими патріотами, залишаючись тихцем у ярмі Моспатріархії, що вони Гундяєву і Ко навіть більш ненависні, ніж «раскольнікі»? – як самаряни були більш огидні юдеям, ніж язичники. Чи розуміють вони, що зараз захищають структуру, яка їх, коли би змогла перемогти – буде тероризувати так, як Сталін – «старих більшовиків»?
Чи там «какблагаславітє» остаточно витіснило навіть інстинкт самозбереження?
Джерело: митрополит ПЦУ Євстратій (Зоря)
