16 липня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні священника Павла Соколовського.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
Про це повідомляє Місія Ставропігія Вселенського патріархату в Україні.
У проповіді, єпископ Команський Михаїл сказав, що єдиний шлях до прощення гріхів лежить через щире покаяння та присвячене життя Богові.
“Господь завжди близько, біля людини. Біля людини тільки для того, щоб їй допомогти. Але зрозуміло, що і гріхи навіть і цьому розслабленому, не прощалися автоматично, тому що Господь так просто захотів. Людина була готова до того. І отже першою, напевно базовою умовою, для того, щоб це відбулося, було щире звернення і бажання самої людини. Бажання не просто пожаліти про свої якісь там недобрі вчинки, а бажання виправити своє життя”.
Єпископ сказав, що ми всі грішні, але Бог завжди готовий спасти нас від гріхів, якщо ми щиро покаємося та присвятимо своє життя Йому.
“Пам’ятаймо про це. Відкриваймо якомога частіше сторінки Святого Євангелія щоби вчитися тому божественному погляду на себе, як ми повинні жити. Для того, щоб досягнути Царства Небесного. Для того, щоб іти за Спасителем. Для того, щоб бути справжніми християнами, не тільки по імені, й по життю.”, – зауважив архієрей.
Єпископ Михаїл сказав, що прощення гріхів Богом є одним з центральних сенсів Євангелія. Він закликав вірян не боятися просити прощення за свої гріхи.
Екзарх наголосив на тому, що свічки, які ставлять у храмах, та інші релігійні ритуали не є подарунками Богу, а єдине, що людина може зробити – це присвятити своє життя і дати своє серце Богу. Він закликав вірних пам’ятати про це, вчитися божественному погляду на себе і жити згідно з Його заповідями, щоб досягнути Царства Небесного.
Повний текст проповіді нижче.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Дорогі друзі, читаючи Святе Євангеліє, ми з вами неодноразово чуємо, що Господь ламає стереотипи, якими жили люди Старого Завіту. І причому Він не робить щось нове. Він просто пояснює справжній сенс того, що люди з часом переінакшують по своєму.
Сьогодні ми з вами бачимо, що Господь каже до розслабленого: “прощаються тобі Гріхи твої і одразу знайшлися ті ревнителі Закону, які дуже добре все знали і які сказали: “Він богохульствує. Хіба може людина прощати гріхи?”.
Отже ці люди, по-перше, не вірили в Нього як в Сина Божого, не вірили що він є Месія, а по-друге, жили в рамках і звичаях Старого Завіту. Ми з вами пам’ятаємо, що відпущення гріхів в Старому завіті відбувалися через жертву.
Коли людина приходила до храму Єрусалимського, приносила горлицю чи ягня згідно того, хто як спромагався по достатку своєму. І тільки виконавши цей обряд заколення тої тварини чи птаха, люди отримували прощення гріхів. І вони жили в такому. І отже для них сказати комусь, що “прощається тобі гріхи твої”, було поза їхнім розумінням, тому що вони знали, що мав вийти священик, почитати молитву, покласти руку на тварину, покласти руку на людину і ніби гріхи переходили на ту тварину. Але прийшов Господь Ісус Христос. Приніс Себе у жертву, яка викупила все людство, один раз і назавжди. І минулих поколінь і майбутніх поколінь і нас і прийдешніх, тих що будуть. Господь викупив усіх. І саме в такі моменти відкривається, що Господь завжди близько, біля людини. Біля людини тільки для того, щоб їй допомогти. Але зрозуміло що і гріхи, навіть і цьому розслабленому, не прощалися автоматично, тому що Господь так просто захотів. Людина була готова до того. І отже першою, напевно базовою умовою, для того щоб це відбулося, було щире звернення і бажання самої людини. Бажання не просто пожаліти про свої якісь там недобрі вчинки, а бажання виправити своє життя.
Написано, що Господь побачивши віру їхню. Не знаємо, можливо, той кого принесли щей і сам не усвідомлював, що відбувається. Можливо він і не вірив.
Але Господь побачивши віру їхню, тобто всіх тих, хто його приніс. Побачивши їхні бажання і можна сказати по молитві і вірі інших людей зцілив людину.
Це і нам з вами урок. Дуже гарний урок. По-перше, що єдина умова через яку нам дається прощення гріхів – це наше щире розкаяння присвячене життя Богові, слідуванню за Ним, пам’ятаючи, що Богові ми подарувати нічого не в змозі, ані в тих храмах, де ставлять свічки. Свічки ми ставимо, чи щось інше, це не подарунок Богу. Богові нічого не потрібно. Єдине що ми можемо зробити це у подарунок самим собі, присвятивши своє життя і давши своє серце Богу, для того щоб почути оці радісні слова: “Дерзай, тобто будь сміливий, прощаються тобі гріхи твої”. І далі виправляти своє життя.
Оце один з центральних сенсів Євангелія. Жити з Богом, виправляти своє життя. Зрозуміло, що в кожного свої життєві обставини, в когось легше когось важче, а в нас зараз в усіх важкі обставини, у всього нашого українського народу. Але завжди треба залишатися християнином у всіх ситуаціях, завжди треба залишатися людиною.
Пам’ятаймо про це. Відкриваймо якомога частіше сторінки Святого Євангелія щоби вчитися тому божественному погляду на себе, як ми повинні жити. Для того, щоб дсясягнути Царства Небесного. Для того щоб іти за Спасителем. Для того, щоб бути справжніми християнами, не тільки по імені, а й по життю. В нашому з вами життю.
Хай Господь укріпляє всіх нас, береже всіх нас, наших близьких, рідних, наших захисників, пошле нам швидку перемогу над ворогом і допомагає нам направляти своє життя згідно Його Святих заповідей і віддавати Йому своє серце, щоб якомога частіше ми чули ці слова: “Будь сміливим, прощаються тобі гріхи” і намагаймося відповідно жити. Амінь.
