Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Христос воскрес!
Я дякую Вам, дорогий владико, за вітання. Єднання зусиль повноти нашої Помісної Церкви, порозуміння та співпраця, усвідомлення нашої духовної та суспільної відповідальності перед українським народом зробили можливими ті досягнення та успіхи, які ми мали протягом попереднього часу.
Але так є завжди – кожне досягнення стає кроком, який відкриває нове поле для праці, ставить нас перед новими викликами, які слід долати.
Майже рік тому ми розпочали працю над оновленням великої святині – Лаври Печерської. І нині ми радіємо, що в її соборних храмах підносяться молитви рідною мовою.
Разом з нами молиться отець Авраамій, який прийняв важкий хрест – у цей відповідальний історичний час очолити братію Лаври. Ми вітаємо Вас, отче, і сердечно бажаємо успіху Вашої праці задля відновлення обителі Печерської в дусі святих отців, в дусі її засновників та подвижників. Щоби знову, як і в давні часи, вона прославлялася духовним подвигом братії, працею на благо Церкви та ближніх. А дух лукавої ідеології «русского міра» нехай буде вигнаний геть та осуджений, як і належить всякому духу злоби. Нехай Господь, за молитвами і заступництвом Його Пречистої Матері та преподобних Отців Печерських, благословить успішно довершити розпочату добру справу.
Всім нам, дорогі владики, отці, брати і сестри, слід кожного дня дякувати нашим захисникам. Бо саме завдяки їхньому жертовному подвигу, їхній незламності, їхній звитязі ми маємо можливість і трудитися, і служити Богу у вільній країні, а не в умовах окупації. Щодня ми підносимо за них свої молитви, ми просимо Божої допомоги у боротьбі, захисту від супротивників, загоєння духовних і тілесних ран. Ми молимося також за упокоєння душ полеглих на полі бою, щоби за здійснений ними подвиг любові Господь увінчав їх нев’янучою славою у Царстві Своєму. І у тій мірі, в якій можемо, ми працюємо задля наближення перемоги та встановлення справедливого миру.
Одним з таких внесків Церкви є служіння військового духовенства, наших капеланів. Ми дякуємо їм за працю, яка ділами підтверджує істинність того, що Православна Церква України є у всьому з нашим народом, розділяє його турботи і страждання та несе спільний тягар викликів боротьби проти нашестя чужинців.
Ми дякуємо нашим благодійникам і партнерам, завдяки яким продовжується гуманітарна праця Церкви, надання допомоги постраждалим від війни. Від модульних будинків для проживання тих, чиє житло зруйнували російські агресори, до продуктів харчування і предметів першої необхідності – Церква відгукується на потреби людей і в міру можливого виконує служіння, образ якого Господь подав нам через притчу про милосердного самарянина.
Ми дякуємо українському суспільству та нашій державі за усе глибше усвідомлення важливості духовної незалежності від російської імперії зла. Важливості захисту не лише української території, але і українських душ від агресії «русского міра». Нинішній Великдень наочно показав, що все більша кількість православних вірних свідомо відкидає ці фальшиві ідеї самозваного «третього риму», які дотепер намагалися приховати себе зокрема і церковними ризами. Збільшується число тих, хто розуміє, що релігійна залежність від Московського патріархату – це один з багатьох інструментів гібридної агресії, які ворог спрямовує проти України, бажаючи знову повернути нас під імперське ярмо.
Тому хочу подякувати всім православним вірним, які у ці святкові дні свідомо обрали для молитви храми і громади Православної Церкви України. Можливо для декого це спричинило незручність, бо довелося довше чекати на освячення великоднього кошика чи їхати далі від дому, ніж раніше було звично. Але ваш вибір і ваше рішення – це теж вагомий внесок та підтримка у спільній боротьбі з гібридною агресією.
І спонукання для тих, хто з різних причин ще залишається під владою Москви – вийти з того духовного Єгипту і Вавилону, з полону, який можливо для когось і став комфортним та звичним способом життя, але від цього не змінив своєї сутності. Наші серця відкриті для єднання, наша Помісна Церква відкрита для діалогу та порозуміння заради єдності Православ’я в Україні, заради блага Церкви та українського народу.
Дорогі владики і отці, братія Михайлівського монастиря! Я хочу подякувати вам за співслужіння, щоденну працю і підтримку, яку я відчуваю, як Предстоятель, як Священноархімандрит цієї обителі та як єпархіальний архієрей.
Дякую нашим хорам – Архієрейському хору, хору монастиря та хору нашої Академії, за спів, яким ви прикрашаєте наші богослужіння. Дякую отцям дияконам, а також іподияконам за добру організацію та звершення служб цих особливих днів Страсного тижня та Великодня.
Дякую всім вам, дорогі брати і сестри, наші парафіяни, за спільну молитву і підтримку. Завдяки вам, парафіянам наших храмів та монастирів, вашій підтримці та згуртованості, вашій відданості, Церква живе і розвивається. Бо Церква – це всі ми разом, ієрархи, духовенство, чернецтво і миряни, очолені Єдиним Главою – Господом нашим Ісусом Христом. Який заради нас прийняв і розп’яття, і смерть, і погребіння, і навіть аж до пекла зійшов, щоби перемогти зло та смерть і визволити нас від рабства гріху.
Його перемогу ми нині святкуємо. Перемогу для нас і заради нашого спасіння. Тому і нам, щоби перемогти зло і гріх, слід далі трудитися, працювати, нести свій хрест, допомагаючи одне одному та підтримуючи одне одного на цьому шляху. Щоби у воскресінні майбутнього віку бути серед тих, хто унаслідує Царство і блаженне вічне життя. Надію на яке кожному з нас дає велика і радісна новина, сповіщена вперше ангелами: Христос воскрес!
