З 2017 року Олег Тислюк є частиною Київської єврейської месіанської громади, одружений. Від початку повномасштабного вторгнення, Олег пішов служити добровольцем. А саме у Маріуполь: «тоді, коли це було необхідно і ситуація була тяжка», – зазначає сам військовий. Брав безпосередню участь у боях на території міста. У квітні 2022 року, після виконаного бойового завдання, бійці почали збирати тріски серед будинків, щоб розвести вогнище. Олег теж зайнявся цією справою, тож під час пошуку деревини, натрапив на дуже стару книгу. Виявилось, що це Євангеліє, якому майже 150 років, інформує Католицький оглядач.
«Я збирав шматки її сторінок, адже вона була розкидана, а деяких сторінок не вистачало», – розповідає Олег. У Святому Письмі відзначили цінність, тому зберегли. Його читали всією групою з 50 осіб, Письмо було у відкритому доступі для всіх охочих. Євангеліє читали так, неначе це було єдине місце де можна отримати віру в життя, в перемогу та сили вистояти.
«Хлопці почали читати Євангеліє та приходити до Бога», – розповідає азовець. Оскільки, військовий був віруючою людиною, він намагався і раніше говорити команді про Бога та віру, але хлопці говорили, що у них є свої боги і вони вірять у них.
Через пару місяців разом з групою, що входила у колону загальною кількістю у 400 чоловік, вони переходили у зону Азовсталі. В період переходу, група з Олегом Тислюком з 50 осіб або читала Новий Заповіт або молилась. Можна сказати, що завдяки знайденому Святому Письму, бійці вже були налаштовані на те, що зберегти у цій війні може тільки Бог. На жаль, колона з 400 військових, не дійшла у повному складі – їх лишилось 250, але група в якій був Олег – 50 чоловік, залишилась без втрат. По дорозі, вони перетерпіли смерті побратимів. Навіть самі росіяни говорили їм: «Ми дивуємось вам, по одній причині, що Іловайський котел був «детским лепетом» у зрівнянні з цим переходом».
За словами азовця, коли вони увійшли до заводу Азовсталь, всі розуміли, що вже не залишать цю територію. Російські війська стягувались навколо них. Як висловився наш герой: «Ми були живими двухсотими, але ми молились». Зазначимо, що військові не називають одне одного мертвими, вони кажуть – двухсоті.
Потім Олег пережив полон у якому російські військові забрали примірник Нового Заповіту. Але не позбавились його, як виявилось пізніше. Олег та ще декілька хлопців все ж звільнились під час обміну полоненими. Йому віддали Святе Письмо назад.
Зараз захисник вдома і ділиться цією дивовижною історією зі знайомими, друзями та сім’єю. Розповідає про надзвичайні ситуації: як ракети не зривались, масові обстріли не зачіпали нікого з його команди, і головне, що вони залишились живі. Спостерігаючи за унікальною історією бійця, бачимо, що Євангеліє супроводжувала групу Олега у будь-який тяжкий для них період. Те, що записано у примірнику Нового Заповіту стало підтримкою, а для деяких, поштовхом повірити у Бога.
