Україна вже морально перемогла і наш український народ, наші новітні герої неодмінно довершать цю перемогу на полі бою.
Про це написав у своєму Facebook Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
Він наголосив, що зараз дуже складний час для всіх: і для тих, хто чекав, що війна швидко завершиться, і для тих, хто розумів, що вона триватиме довго, багатьом здається, що ресурс надій вичерпується, що душевна енергія згасає, що сил немає і що цю темряву вже ніхто не розвіє…
Предстоятель закликає пам’ятати, що найтемніша ніч буває перед світанком, що після ночі буде новий день і що навіть найлютішу зиму обов’язково змінить тепла весна.
“За час війни ми всі змінилися, і вороття назад не буде. Змінилися і священнослужителі, а найперше – наші капелани, бо саме вони разом з нашими воїнами несуть службу на фронті, озброєні не новітньою, а вічною духовною зброєю – вірою в Бога і словом Божим. Саме там, на фронті, – найтяжчі для людини випробування, і саме там духовне служіння є найбільш затребуваним, бо маємо підтримувати, пояснювати, давати відповіді на одвічні питання: «Чому?» і «За що?», маємо допомагати не зламатися, не зневіритись і не втратити людськість. Бо на полі бою, посеред смерті, зла, жорстокості і болю це дуже важко – лишатися людиною.
Але ми, попри все, проходимо тест на людяність і лишаємося людьми. На противагу душогубам-нелюдам. Ми єдині в любові, а вони розрізнені зневагою і суперечками. Нам освітлює шлях любов, а їм засліплює очі ненависть. Тому ми бачимо шлях правди, а вони – сліпці. Тому ми знаємо, що з нами Бог, а вони – слуги диявола. До речі, слово «диявол», від грецького διάβολος, походить від διαβάλλω, що означає «розкидаю, сію розбрат, руйную, ображаю». Хіба не це роблять наші вороги?
Ми маємо вистояти, щоб перемогти зло, але для цього ми повинні не впасти у відчай, не втратити надію. Бо саме вона дає нам сили і піднімає з колін. Святитель Іоан Золотоустий пише: «Страшним є не падіння, а те, щоб, упавши, лежати і вже не вставати, щоб, творячи всяке зло і перебуваючи в безпечності, помислами розпачу не прикривати слабкість волі». І навіть, якщо ми впали, то маємо згадати, що до цього ми були серед тих, хто стояв, а не лежав, – інакше як би ми тоді впали?” – наголосив митрополит Епіфаній.
