Празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього більшість Православних Церков світу святкують 14 вересня, а ті Церкви, що дотримуються Юліанського календаря, — 27 вересня (із 13-денним запізненням). Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви, пише РІСУ.
В основу цього празника лягла подія віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса.
За переданням, що сягає IV століття, Хрест віднайшла у Єрусалимі св.Олена, мати імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік.
Початково свято Воздвиження було частиною іншого, більшого свята – посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий у 335 році на місці віднайденого гробу Господнього.
Новозбудований храм мав стати головним в усьому християнському світі та, за думкою історика IV століття Євсевія, був ніби передвісником Нового Єрусалиму, що постане з другим приходом Ісуса Христа. Якщо місцем перебування Бога в Єрусалимському храмі був ковчег завіту, то у храмі Воскресіння як «підніжок ніг Божих» та жертовник оспівувався Хреста, на якому був розіп’ятий Ісус.
Іншою темою свята є почитання Хреста як знамена перемоги. Як через явлення Хреста на небі Костянтин переміг ворогів та почав розбудову Нового Єрусалиму та храму Воскресіння, так і перед остаточною перемогою Бога та розбудовою Небесного Єрусалиму буде видимим на всі чотири сторони світу знамення радості – Чесний Хрест. Виглядає на те, що саме в контексті сприйняття Хреста як знамення перемоги відбувався чин піднесення (воздвиження) Хреста на 4 сторони світу.
Хоч паломниця до Єрусалиму у IV столітті Етерія і говорить, що Освячення і Воздвиження святкувалось у той самий день, з джерела V століття бачимо, що Освячення храму святкувалось 13 вересня, а Воздвиження Хреста – в наступний день, як посвяття свята Оновлення Храму. Оновлення храму Воскресіння та пов’язане з ним Воздвиження були в першу чергу місцевим святом Єрусалимської спільноти, на яке стікалось багато паломників. Лише після занепаду Єрусалиму через Перську навалу та поверненню Хреста імператором Іраклієм у VII столітті свято Воздвиження поширюється на усьому християнському сході та потрапляє на захід.
Свято Воздвиження, відірване від контексту Єрусалиму та храму Воскресіння, змінює свої богословські акценти. В Константинополі свято Оновлення храму Воскресіння стає другорядним та перетворюється в передсвяття Воздвиження. Саме Воздвиження за богословськими акцентами наближується до дня Великої П’ятниці та вірогідно саме тоді стає пісним днем.
Все ж однією з центральних тем богослужбових текстів свята і сьогодні є вознесіння. Христос вознесений на Хрест і через це він возносить упалу людину від смерті до Життя. Хрест превозноситься як драбина, якою покладено восходження на небо, а воздвиження Хреста оспівується як образ Христового вознесіння.
Чи не найпримітнішою ознакою свята є сам обряд Воздвиження Хреста, що відбувається наприкінці утрені свята. Зазначмо, що в церквах української традиції цей обряд можна побачити в день свята повсюдно, від малих церков до великих соборів, натомість в традиції російській цей чин Воздвиження Хреста «зарезервований» лише для катедр та монастирів. Сталось так, як виглядає, з причини помилкового перекладу московськими редакторами вказівок про чин Воздвиження з грецького оригіналу.
Окрім празника Воздвиження, Церква вшановує Хрест Господній і в інші дні. Зокрема, у Хрестопоклонну неділю (третя неділя Великого посту). Східна Церква 7 травня (ст. ст.) також відзначає Явлення знамена Чесного Хреста на небі в Єрусалимі, яке відбулося 351 року за св. Кирила Олександрійського під час П’ятидесятниці. Ще одним святом вшанування Хреста Господнього є Походження дерева Чесного Хреста, яке відзначають 1 серпня. Під час цього свята відбувається похід чи процесія з частинкою Хреста Господнього, який у цей день переносили з царської палати в Царгороді до храму св. Софії. Цей празник встановили у Царгороді у ІХ ст.
