Перший день посту — святих мучеників Маккавеїв (від староєврейського Маккабі, що в перекладі означає «молот»). Подвиг мучеників Маккавеїв настільки вплинув на свідомість юдеїв, що це ім’я стало загальним — символом непохитної мужності і безстрашності. Існує навіть твердження, що Маккабі — абревіатура слів Тори, що в перекладі означає «Хто подібний до Тебе, Всевишній».
В 166 році до Різдва Христового за указом поганського сирійського царя Антіоха Епіфана мученицькою смертю загинули сім братів Маккавеїв — Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Адим та Маркел — та їхня мати Соломія, а також учитель Єлеазар. Прихильний еллінському культу, Антіох Епіфан ввів в Єрусалимі та всій Юдеї язичницькі звичаї. У храмі Господньому він поставив статую Зевса, до поклоніння якому примушував юдеїв.
Дев’яносторічний старець – законовчитель Єлеазар, який за свою віру був засуджений, з твердістю пішов на муки та катування й помер в Єрусалимі.
Таку ж мужність показали й учні святого Єлеазара – сім братів Маккавеїв та їхня матір Соломонія. Вони визнали себе послідовниками Істинного Бога, відмовившись принести жертву поганським богам.
Старший з братів дав відповідь від імені інших: «Ми готові померти, аніж зрадити Бога». За це його жорстоко закатували. Інших п’ятеро братів також стратили.
Коли залишився останній наймолодший брат, то Антіох запропонував святій Соломонії вмовити сина, щоб той поступився. Але Соломонія тільки укріпила сина в вірі. Він був закатований. Після смерті всіх дітей мученицьку смерть прийняла і їх мати.
Подвиг братів Маккавеїв сколихнув всю Юдею. У 165 році до н.е. спалахнуло повстання. Захищаючи віру і незалежність країни, особливо відзначилися священник Маттафія і п’ятеро його синів, уродженці містечка Модіїн. Повстання очолив один із синів Маттафії Юда, що вирізнявся особливою хоробрістю і мужністю. За ці риси, на згадку про святих мучеників, він був також названий Маккавеєм. Юда загинув героїчною смертю, надавши перевагу смерті у бою перед ганьбою полону.
Остаточно розгромив війська загарбників його брат Симон, очистивши від них Єрусалим і храм Господній. Звільнившись від грецько-сирійського ярма, династія царів Маккавеїв правила незалежною Юдеєю майже 150 років. На честь цієї перемоги та очищення храму Господнього в юдаїзмі запроваджено восьмиденне свято Ханука, що мовою івриту означає «новосілля».
У день пригадування про подвиг Маккавейських мучеників розпочинається двотижневий піст. Як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, Успенський піст — наймолодший з 4 річних постів.
Перші згадки про цей піст відомі лише з ІХ ст. Цей піст, як і Петрівка та Пилипівка, увійшов в практику не через введення його в церковне законодавство, а через звичай. З давніх Типіконів першу згадку про цей піст містить Типікон грецького Ніколо-Касулянського монастиря з ХІІ ст. Справа Успенського посту була темою нарад Царгородського Собору 1166 року. Собор підтвердив практику цього посту.
У народі свято Маккавеїв називають ще Медовим Спасом, в цей день у церквах святять мак, мед, зілля, хоча такий звичай не має нічого спільного з християнським розумінням свята.
