Про релігійні громади Полтавщини, які перейшли від Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України, чи може церква бути поза політикою, а також про роботу “Полтавського батальйону небайдужих” розповів Суспільному у інтерв’ю архієпископ Полтавський і Кременчуцький Православної церкви України Федір.
Чи багато на Полтавщині громад, які перейшли від УПЦ (Українська православна церква Московського патріархату- ред.) до Православної церкви України?
“На Полтавщині поки що не дуже багато таких громад. Але ця тенденція рухається. У нас на Полтавщині перейшли на сьогодні офіційно три релігійні громади. Одна з них – без священника, священник відмовився переходити. І дві громади, якими опікується один священник, вони перейшли разом зі священником”, − говорить архієпископ Полтавський і Кременчуцький ПЦУ Федір.
Чи можна говорити про те, що Українська православна церква Московського патріархату чекала на весну 2022-го року?
Вони чекали, яка буде ситуація, хто виграє у цій війні, тому що вони є частиною російської церкви. Якщо сюди приходить орда московська, то, в принципі, вони нічого не втрачають. Тому що на Донбасі окупованому, на Луганщині, Донеччині і в Криму їхня структура збереглася. Жодної іншої немає церкви, а московський патріархат там присутній. А якщо б вони виступили одразу за Україну, за незалежність, проти агресора і агресор прийшов би сюди, то вони б постраждали. Оце причина, чому вони казали: “Чекайте до весни”.
Чи може бути церква поза політикою?
Якщо говорити про політичну боротьбу всередині країни, то церква може стояти до певної міри осторонь. Але, коли мова йде про життя держави, про незалежність країни, то церква не може бути поза політикою, бо членами церкви є ті самі громадяни. Я так само беру участь у голосуванні. Наші віряни беруть участь у всіх політичних процесіях. У цьому сенсі церква не може бути поза політикою, тому що це теж з Москви так завжди закидали, що як тільки наша держава починала трошки притісняти оцю гібридну війну через церкву, яку веде Росія проти нас, з Москви одразу закидали: “Ви ж кажіть, що церква поза політикою”. Якщо війну розв’язати, то церква московська не поза політикою, монастирі використовували як склади зброї, для завезення диверсантів, у цей етап війни священники московського патріархату ставали коригувальниками вогню. Купа агентури, які прикриваються рясами. Церква не може бути поза суспільним життям, бо ми є частина суспільства.
Який основний напрям роботи “Полтавського батальйону небайдужих”?
Є кілька напрямів. Вони виникли з потребами. Основний напрям – це допомога нашим військовим, тому що тут є військова амуніція і ті необхідні речі, все, крім зброї. Оскільки це все в храмі, то зброєю ми не займаємося. Але все, що рятує життя нашим захисникам і допомагає їм виконувати завдання, захищати Батьківщину, намагаємося допомагати. Другий напрямок – це допомога вимушеним переселенцям. І ще значна частина – це медикаменти.
Чи не заважає зібрана в соборі допомога його функціонуванню?
Зрозуміло, що десь заважає, десь незручно, десь ми стиснуті, десь хотілося б вже зрештою дихнути, зайти в собор і відчути цю красу. Хотілося б, але ми маємо всі відчувати дискомфорт, щоб ми не забували, що там, на передовій, люди віддають життя і здоров’я, а ми тільки відчуваємо дискомфорт і підтримуємо їх.
