14 лютого відбулася зустріч патріарха Московського Кіріла (Гундяєва) з виконувачем обов’язків губернатора Курської області Олександром Хінштейном, під час якої глава РПЦ висловив “занепокоєння” ситуацією в регіоні, частина якого понад півроку контролюється Збройними силами України.
Патріарх РПЦ також заявив, що “Росія представляє альтернативу цивілізаційному розвитку”.
Показовий цинізм
Слова патріарха Московського про “занепокоєння” ситуацією в Курській області звучать особливо цинічно, враховуючи його багаторічну підтримку російської агресії проти України. Кіріл, який благословляв війну проти українського народу, тепер раптом “стурбований”, коли війна прийшла на російську територію.
Ця ситуація яскраво демонструє моральне банкрутство очільника РПЦ:
- Він активно підтримує “спеціальну військову операцію” в Україні, але висловлює занепокоєння, коли бойові дії відбуваються в Росії
- Він публічно висміює священників, які нагадують про духовну місію церкви, але вдає із себе миротворця
- Він ніколи не висловлював занепокоєння долею українських міст, що зазнали бомбардувань, або долею українських дітей, які постраждали від війни
- Він говорить про “альтернативу цивілізаційного розвитку”, яку нібито представляє Росія, в той час як ця “альтернатива” базується на агресії та насильстві, вбивстві вигаданих “нацистів” в Україні.
Церква як інструмент політики
Заява патріарха Кіріла про те, що “Росія представляє альтернативу цивілізаційного розвитку”, ще раз підтверджує, що РПЦ перетворилася на інструмент державної пропаганди. Замість того, щоб говорити про християнські цінності миру, любові та милосердя, глава церкви повторює кремлівські наративи про особливий шлях Росії.
Зустріч патріарха з керівником регіону, частина якого контролюється українськими військами, демонструє глибину морального падіння РПЦ. Церква, яка мала б бути моральним орієнтиром суспільства, натомість стала співучасницею агресивної війни, а її очільник демонструє подвійні стандарти — підтримуючи війну в Україні, але “непокоячись”, коли ця ж війна торкається російської території.
Справжня християнська церква мала б засуджувати насильство та виступати за мир, а не вибірково “непокоїтися” ситуацією залежно від того, на чиїй території відбуваються бойові дії.
До того ж Кіріл мав би бути поводирем миротворчого процесу та із самого початку виступити проти початку повномасштабного вторгнення, але він обрав для себе роль ідеологічної обслуги кремлівського режиму.
Нагадаємо, у Рязані після атак дронів місцева єпархія РПЦ провела повітряний хресний хід.
