П’ятниця, 30 Вересня, 2022
Бiльше

    Провал путінського плану єдиного народу та церкви

    Позиція патріарха Кіріла щодо того, що влада РФ називає «спеціальною військовою операцією» (далі – СВО) в Україні, неприйнятна не те що для більшості християн світу, а й для вільної частини пастви самої РПЦ.

    Свідчення тому — лист із закликом до активної миротворчості, який підписали більш ніж 250 кліриків РПЦ, стихійна відмова від поминання патріарха в українських єпархіях та на деяких зарубіжних парафіях РПЦ, заяви Синоду та предстоятеля Української церкви Московського патріархату, які просили патріарха Московського “поставити питання” перед Путіним.

    Джерела “Нової” в Московській патріархії сходяться на думці, що патріарх заздалегідь знав про СВО.

    Якщо це так, то по-новому звучать його слова, сказані у зверненні до воїнів ще у «мирний» день 23 лютого: «Не буває воєн без жертв». У своїй резолюції від 1 березня Кіріло назвав неприйняття СВО політичним уподобанням. У Прощену неділю, 6 березня, він заговорив уже про «реальну війну» знайшовши цілком фантасмагоричне пояснення того, що відбувається, як би «з релігійної точки зору».

    Джерелом СВО глава РПЦ вважає «погіршення політичної ситуації на Донбасі», де 8 років продовжувалися спроби «знищити те, що існує на Донбасі».

    Ви вважаєте, це «російський світ» чи демократія «народних республік»? Ні, виявляється, головна цінність Донбасу, яка виправдовує нинішні дії РФ, — це незгода провести гей-парад!

    Через це гинуть люди, а православні, які перебувають на підконтрольній Україні території, вибрали для себе «шлях найменшого опору», вони «не міркують про все те, про що ми сьогодні з вами розмірковуємо, а йдуть покірно тим шляхом, який їм вказують сильні світу цього». Патріарх милостиво зізнався, що не засуджує їх і нікого не запрошує зійти на хрест. Однак він визнав лише страждання «братам на Донбасі», з якими «ми не можемо не бути», і закликав молитися лише про «багатостраждальну Донбаську землю».

    Ще менш «дипломатично» висловився тієї ж таки Прощеної неділі, коли православна церква закликає до примирення, предстоятель Російської православної старообрядницької церкви (РПСЦ) митрополит Корнілій (Титов).

    Цей релігійний діяч відкрито висловлює те, на що патріарх Кирило лише натякає. Корнілій повністю підтримав та схвалив дії «нашої армії», заявивши, що в Україні вбивали «тільки за те, що ти думаєш і розмовляєш російською мовою. Слов’янські народи не хочуть терпіти цього беззаконня». Українську сторону він закликає «скласти зброю» та «зупинити геноцид, божевілля».

    Така позиція означає для РПСЦ втрату 60 своїх парафій в Україні та розрив із братською церквою, центр якої знаходиться в Румунії.

    Доказами про СВО як єдиний спосіб уникнути гей-параду в Донецьку, або не бути вбитим за російську мову не вичерпується «православна» апологія цієї операції. Ключовим пунктом є невизнання етнокультурної ідентичності українців і, відповідно, української державності. Тобто гасла на кшталт «Один народ; одна країна; Малоросія/Новоросія; Свята Русь».

    Останні десятиліття цю ідеологію розробляли маргінальні православні групи на кшталт «Союзу православних громадян» або «Асоціації православних експертів» (АПЕ), до яких всерйоз не ставились не лише у політичному керівництві країни, а й у керівництві РПЦ. Втім, лідер АПЕ Кирило Фролов очолював відділ України в Інституті країн СНД Костянтина Затуліна та написав програмний маніфест знищення України як «анти-Росії».

    Сьогодні Фролов нарікає, що ієрархи РПЦ зайняли пасивну та вичікувальну позицію щодо СВО — «лише патріарх, митрополит Тихон (Шевкунов) та архієпископ Сиктивкарський Питирим (Волочков) дали зрозуміти, що згодні розділити з Путіним відповідальність».

    Переломний історичний момент, який ми переживаємо, відкрив помисли багатьох у РПЦ. Свої моральні «перевтілення» здійснили як прихильники, і противники «демілітаризації» України. Найвідданіший у минулому Москві український ієрарх — митрополит Тернопільський Сергій (Генсицький) офіційно повернув Путіну отриманий від нього 10 років тому орден Дружби.

    Не надто великий шанувальник української культури та релігійності протодіакон Андрій Кураєв зайняв послідовну позицію, закликаючи до миру. Навпаки, його колишній учитель у Московських духовних школах професор Олексій Осипов повністю схвалив СВО, прирівнявши миротворчі заклики до «толстовства». Але справжню бурю у соцмережах викликала проповідь «солодкоголосого московського батюшки» Артемія Володимирова — зірки православних телеканалів, який раніше не відзначався войовничою риторикою. Він закликав не тільки довести СВО до кінця, а й задуматися про «страшне майбутнє» Прибалтики, сказавши, що всі сьогодні незалежні країни, що колись входили до Російської імперії, увійдуть до Росії.

    Керівництво РПЦ, так само як і ультраправославні неформали, змогли за останні 8 років переконати Кремль, що «канонічне православ’я» в Україні — те, що перебуває в єдності з Московським патріархатом і про необхідність захисту якого перед самим початком війни завив Путін, — це надійна опора. Що воно гнане і задавлене «бандерівською хунтою» і з дзвоном зустрічатиме «визволителів». Насправді все виявилося зовсім інакше. І тепер, якщо дійде до «розбору польотів», ідеологи Святої Русі та «відродження Малоросії» отримають, скажімо, м’яко, суворе стягнення з боку введеного ними в оману військово-політичного керівництва РФ.

    Джерело: богослов Мамука Путкарадзе.

    Найсвіжіше

    Популярне