Великий біль! Я ніколи не очікував відчути на схилі свого життя такого болю, як відчував після оголошення рішення Московського патріархату абсолютно безсоромно вдертись в Африку!
Ми всі знаємо плани панславізму та Третього Риму протягом століть, які за будь-якого політичного режиму, царського, комуністичного чи демократичного, завжди пропагували російські лідери. Але бачачи, як вони зараз реалізуються, я глибоко розчарувався у Московському патріархаті, і я глибоко шкодую братів росіян, яких я так любив з дитинства і десятиліттями служив (з ними) як у своїй єпархії, так і в Кореї, у минулому. До сьогодні я вважав, що як би політична влада не тиснула на нинішню правлячу церкву в Росії, її лідери не відступлять від канонів своєї віри, як це робила більшість її пастирів за Сталіна. Іншими словами, я вірив, можливо, наївно, що вони не зітруть одним пальцем канонічне право Православної Церкви, щоб розширити свою владу.
Я думаю, що ті теперішній чи майбутні історики, церковні чи світські, що прочитають, міркування Синоду Московського патріархату про те, що: “Священний Синод Церкви Російської заявив про неможливість подальшої відмови священнослужителям Александрійського Патріархату. У тих, хто подав заяви про приєднання до Московського патріархату” і тому «вирішив створити Патріарший екзархат в Африці під назвою “Клінський”», у них не залишиться сумнівів у тому, що правителі Московського патріархату перестали мислити церковними категоріями і стали без сумніву, посібниками експансіоністської російської політики. Бо з якого часу Церква підкоряється проханням деяких священнослужителів іншої юрисдикції (якщо це не фальшивий привід для наївних) і переходить до створення неканонічних структур? Якби це була традиція Церкви, то ми б мали низку подібних протиправних дій. Бо завжди є деякі священнослужителі, які з власних особистих причин, звісно не церковних, просять про абсурдні речі.
За майже півстоліття, що я перебуваю в Кореї та останні роки в Пісідії, я отримав багато подібних «прохань» від духовенства та мирян, невдоволених Московським патріархатом, якого я ніколи не виправдовував, але завжди радив залишатися слухняним їхній церковній владі.
Не знаючи, наскільки правдивою є інформація про «прохання» 102 африканських священнослужителів із восьми африканських країн приєднатися до Московського патріархату, відмовившись від стародавнього та історичного Александрійського Патріархату, заснованого апостолом Марком і який народив тисячі православних африканців, але також не знаючи будь-кого із цих сміливців (102 кліриків, – ред.), можу запевнити зі свого досвіду, що ніхто із них не буде серйозним священнослужителем з церковним складом розуму й моралі, а буде сургучем та спекулянтом найгіршого сорту. Як в свій час деякі азіатські священники, які приєдналися до РПЦЗ, бо хотіли бути незалежними від своєї канонічної єпархії і були зачаровані російською архієрейською митрою.
Після цього великого злочину Московського патріархату проти Александрійського Патріархату, а також після того, що він зробив і робить зі своєю Матір’ю, тобто з Вселенським Константинопольським Патріархатом, що є нечестивим і неправильним, і навіть у межах Його багатовікової резиденції в Константинополі, переворот проти Александрійського Патріархату був, за логікою московитів, просто “природним” продовженням їх незаконних дій, започаткованих задовго до цього. І тепер ми можемо очікувати, що те саме відбудеться в автокефальних церквах Кіпру та Греції та за їх межами!
Нехай прокинуться ті, хто добровільно чи мимоволі підтримує незаконні дії Московського патріархату, і зрозуміють, яке зло спіткає Православна Церква в результаті протестантської тактики створювання російських сект там, де їм заманеться. Нехай усі відповідальні за цю трагічну біду подумають про велике зло, яке буде скоєно у святій справі євангелізації наших африканських братів, і про те, як диявол буде радіти. Чи настав час Православній Церкві розв’язувати ці питання на синоді, як це було в 1872 році, засуджуючи розгул етнофілетизму?
+ Сотірій (Трамбас), митрополит Пісідійський (Вселенський Патріархат).
Джерело: fosfanariou.gr
Нагадаємо, 29 грудня 2021 року Синод РПЦ у журналі №100 постановив прийняти до себе «102 клірики Александрійського Патріархату з восьми країн Африки, згідно з поданими проханнями». У РПЦ заявляють, що клірики з Африки нібито самі просяться до Московського патріархату, через згадування патріархом Александрійським імені предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, що є визнанням ПЦУ.
Богослов архімандрит Кирило Говорун коментуючи рішення РПЦ по Африці заявив, що тільки канонічні беззаконники могли відкрито порушити канон прийнятий на Вселенському соборі.
Релігійний експерт Олександр Єфременко зазначив, що Московська патріархія зробила ще один крок у безодню самоізоляції. Він зауважив, що єпархіальні центри РПЦ в Африці будуть засновані на місці дислокацій військових баз ПВК «Вагнера».
Богослов РПЦ Андрєй Кураєв порівняв вторгнення РПЦ в Африку із ПВК Вагнера і атакою Путіна на Україну.
Митрополит Кенійський з Александрійського Патріархату Григорій заявив, що після вторгнення РПЦ в Африку, будуть знищені всі аргументи, які досі використовувались проти ПЦУ. Він порівняв РПЦ із військами німецького генерала Роммеля, який в Африці зазнав поразки.
