Читаючи інтерв’ю «Українській правді» священника Московської церкви в Україні Олександра Клименка складається враження, що він або бреше, або дійсно настільки не обізнаний у статуті своєї церкви — РПЦвУ.
Так він заявив, що усі внутрішні рішення РПЦвУ затверджується «тільки тут, у Києві, і не затверджуються в Москві». Далі він навіть додав, що «абсолютно» нічого не погоджується…«Єдине, коли обирається митрополит київський і всієї України – за церковним законом, за нашим статутом, затвердити цього митрополита повинен московський патріарх, нинішній Кіріл. Але з іншого боку – він не може не затвердити. Це факт, з яким, скажімо так, теж російській стороні доводиться миритися».
Насправді ж це неправда і не це не єдине, що повинно схвалюватись церковним керівництвом у Кремлі.
Згідно статуту РПЦ рішення про утворення чи ліквідацію єпархій, що входять в РПЦвУ, і про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом РПЦвУ з подальшим затвердженням Архієрейським Собором РПЦ. Також із 2017 року РПЦвУ не може канонізовувати (проголошувати святими) місцевошанованих святих без узгодження Архієрейського собору РПЦ. А устав РПЦвУ схвалюється Московським патріархом.
Як сказав Клименко, новообраний предстоятель РПЦвУ має прибути до Патріарха московського для отримання Благословенної грамоти. Таким чином, якщо грамоту від моспатріарха очільник РПЦвУ не отримає, то його обрання буде вважатись нелегітимним всередині цієї релігійної організації. І з чого Клименко зробив висновок, що моспатріарх «не може не затвердити» нам невідомо, адже такого пункту в статуті немає про «неможливість не затвердити».
Інша брехня від Клименка: «З нашого погляду, це наша канонічна територія, і жоден архієрей не може сюди приїхати без дозволу архієрея цієї землі. Варфоломій мав би проситися заїхати до нас послужити».
Насправді Вселенський патріархат ніколи не передавав в користування РПЦ Київську митрополію. Про це свідчить і умови грамоти 1686 року. У ній чітко сказано, що Київські митрополити мали першим згадувати Вселенського патріарха, а вже потім Московського, що на мові канонічного права показує, що Київська митрополія залишається в підпорядкуванні Константинопольської церкви. Московському патріарху лише дали право висвячувати Київського митрополита, через те, що єрархам Вселенської патріархії було нелегко добиратись до Києва через тогочасні війни, складнощі в дорозі та інші чинники.
Тобто, священник Олександр Клименко говорить неправду коли називає Україну канонічною територією РПЦвУ, а отже і РПЦ (РПЦвУ – частина РПЦ). У 2019 році вселенський патріарх надав Томос своїй Київській Митрополії, яка від цього часу стала автокефальною – незалежною. Всі єрархи МП, на території України, після цього втратили титули і перебували до того по ікономії (поблажливості). Тому, як зауважив нещодавно про це богослов РПЦ Кирило Говорун – більше немає підґрунтя, яким можна було виправдовувати існування РПЦвУ. Перед цим патріарх Варфоломій скасував грамоту 1686 року, яка дозволяла Моспатріарху висвячувати митрополитів. Однією із причин скасування цієї грамоти було невиконання її умов Київськими митрополитами, що мали згадувати першим ім’я Вселенського патріарха.
Інша брехня Клименка. Начебто Константинополь діє в інтересах США. «Я сказав би так: ми не бачимо жодної канонічної причини, чому Константинополь діє в такий спосіб. Значить, ми починаємо думати і шукати інші причини. Церковних причин тут немає», – сказав служитель РПЦвУ.
Насправді інтерес США в цій справі тільки в тому, щоб Україна була сильною державою, яка б могла ослабляти ворога США – Росію. Автокефальна від РФ церква буде цьому тільки сприяти. Тим більше, що домінуюча конфесія в Україні – це православ’я. Фактично РПЦвУ – це п’ята колона в Україні, яка підриває її із середини і нерідко веде антиукраїнську діяльність прикриваючись за ширмою «Української церкви». В Криму так звана УПЦ МП, вже навіть перестала іменуватись такою назвою, і продовжує благословляти окупантів ЗС РФ.
Проте нагла брехня клірика РПЦвУ, у тому, що «церковних причин тут немає». Насправді вони є. Українське православ’я мінімум 100 років намагалось отримати незалежність від Москви. В минулому столітті представників УАПЦ розстрілювали і знищували. Проте в середині Другої світової війни Сталін почав підтримувати лише РПЦ, а «автокефальний рух» придушили. Нового витку автокефальний рух набув після здобуття незалежності України у 1990-х. Тоді відновились УАПЦ і постала УПЦ КП. Проте спецслужби РФ швидко почали діяти у відповідь. Терміново був зібраний Харківський собор, на якому засудили дії Філарета. Тому говорити, що церковного питання тут немає, це означає стирати собі пам’ять і «переписувати історію», чим до речі займаються на антиурядових мітингах РПЦвУ.
Ще одна неправда від Олександра Клименка: що буде законно «просити автокефалію в Москви».
Насправді РПЦ не може давати автокефалії церквам. З історії Церкви таке право є лише в Вселенського патріархату і закріплене за ним. РПЦ пробувала дати свої автокефалії деяким церквам, які окупувала російська армія наприклад Грузинській і Польській церкві, а також іншим церквам, таким як Православній Церкві Америки. Проте в світовому православ’ї це «фількині грамоти», як і у випадку із «томосом Алєксія» для РПЦвУ.
Тому навіть якби Москва надала автокефалію своїй філії в Україні, для світового православ’я це б не мало ніякого значення, окрім сателітів Кремля. Відбулось би чергове порушення церковної традиції і канонів зі сторони РПЦ.
Клименко каже: «Я завжди був і донині виступаю, надіюсь, яскравим представником тих, хто прагне автокефалії України. Але законної. Розумієте, я в школі був відмінником, в інституті був відмінником. Ми, відмінники, дивні – нам подобається, щоб все було правильно».
Як вже вище було написано, автокефалія від Москви – якраз незаконна і не відповідає традиції та історії Церкви. РПЦ почала роздавати свої фейкові автокефалії лише в минулому столітті, в той час як Вселенський патріархат це робив, ще до Москви. Згідно історії, відомо, що всі нові автокефалії (Польська, Грузинська, Чеських земель і Словакії, Албанська, Грецька, Румунська) були надані Вселенським патріархатом. Навіть Патріарший статус для Москви дав Вселенський патріархат у 1589 році. До того 141 рік РПЦ ніхто не визнавав.
