Неділя, 24 Листопада, 2024
Бiльше

    «Настав час відкинути вуаль і побачити її справжнє обличчя», – архімандрит Вселенського патріархату про РПЦ

    Архімандрит Вселенського патріархату Герасим Франгулакіс прокоментував вторгнення Російської православної церкви в Александрійську Церкву і заснування там єпархій Московської Церкви.

    Православна церква Московського патріархату, вирішила здійснити нечестиві, нецерковні та антиправославні дії, створивши «Патріарший екзархат Африки» на територіях, які канонічно належать Александрійському Патріархату.

    Згідно з церковною термінологією, цей акт називається «вторгненням» і означає будь-яку церковну дію в місці, яке знаходиться під пасторською юрисдикцією іншого, без попереднього отримання дозволу або схвалення. Вторгнення не допускається, як наказує другий канон Другого Вселенського Собору, який свідчить, що єпископи «не повинні нападати на церкви або бентежити їх».

    У випадку рішення Синоду Церкви Росії, прийнятого на засіданні 29 грудня 2021 року, про створення двох єпископій Московського патріархату в Африці, це не просто вторгнення, а повноцінне вторгнення та окупація.

    В одному з інтерв’ю глава цієї нової церковної структури в Африці, митрополит Клінський Леонід (Горбачов), оголосив про будівництво кафедрального собору в Каїрі, де, очевидно, розташовуватиметься штаб-квартира однієї єпархії, і про створення іншої штаб-квартири в Йоганнесбурзі, де вже існує російська парафія з 1999 року і є повна інфраструктура для створення штаб-квартири єпархії з кафедральним собором.

    Планується будівництво інших російських церков у країнах Африканського континенту. Підставою для цього вчинку вони називають прохання 102 священників Александрійської Церкви поставити їх під омофор патріарха Московського Кіріла (Гундяєва) під приводом протидії діям Александрійського Патріархату щодо визнання Автокефальної Православної церкви України.

    Як повідомляє нам митрополит Камеруна Григорій, це священнослужителі, що належать до деяких фракцій старокалендарників (старостильників), які протягом багатьох років приїжджали до Африки і створювали церковні громади та «монастирі» з тими священнослужителями, які з тих чи інших причин були виключені з лав священнослужителів Александрійського Патріархату і тепер знаходять можливість набути канонічності, приєднавшись до Церкви Росії, яка, як оголосив її «міністр закордонних справ», митрополит Волоколамський Іларіон, буде зазіхати на інші церковні юрисдикції під приводом визнання Автокефальної Православної церкви України.

    Звичайно, це не вперше, коли Церква Росії робить подібні дії. З ініціативи Московського Патріархату було створено Православну Церкву Америки (ПЦА), яку він визнав автокефальною у 1970 році. Тому ми не повинні дивуватись нинішній акції зі створення «Патріаршого екзархату» в Африці. Навпаки, слід очікувати ще гіршого.

    Головною мішенню, звичайно, як видно із заяв митрополита Іларіона, є Вселенський патріархат, в юрисдикції якого Москва створить паралельні церковні структури. Логіка «робити все що завгодно» візьме гору. Використовуючи світську та економічну владу, колишня імперська Російська Церква діє як космополіт, не поважаючи і не зважаючи на інші православні церкви, які були під впливом режиму СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік), розглядає їх, у кращому разі, як додатки до себе. Про це свідчить і той факт, що вона прийняла еклезіологічну концепцію митрополита Волоколамського Іларіона, згідно з якою Єдина Свята Соборна та Апостольська Православна Церква, яку ми сповідуємо в Символі віри, є лише «федерацією» помісних православних церков, на чолі якої «немає верховної влади». Тому кожен може робити те, що йому заманеться, або той, хто має верховенство влади, може робити те, що йому заманеться.

    Прикро, що ніхто з тих, хто в минулому використав різко несправедливі та критичні слова проти Вселенського Патріархату на підтримку Московського патріархату, не сказав ні слова про те, що Російська Церква робила і говорила останні п’ять днів, що є спотвореним, нечестивим і неправославним. Що відбувається? У них закінчився папір, чорнило або вони втратили мову? Чого вони насправді чекають?

    Церква Росії завжди уявляла себе скривдженою, щоб виправдати свої періодичні відхилення. Вона встигла стати «балуваною дитиною» деяких православних церков і не лише. Настав час відкинути вуаль і побачити її справжнє обличчя.

    Московському патріархату вдається у різний спосіб нав’язувати свою «волю». Ми повинні бути дуже обережними, бо «з їжею приходить апетит»!

    Переклад Духовного Фронту України. Джерело: fosfanariou.gr

    Найсвіжіше

    Популярне