День українського політв’язня відзначається в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання.
Традиція відзначення Дня політв’язня запроваджена з 1975 з пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму.
12-14 січня 1972 року КДБ УРСР у Києві та Львові заарештувало 14 діячів дисидентського руху, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі» і поширенні самвидаву. Саме тоді були затримані всі відомі дисиденти України: у Києві — Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; у Львові — В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, трохи пізніше — Ігор Калинець та інші.
Всього протягом року зазнали репресій 89 активістів, більшість з яких були засуджені до великих термінів ув’язнення або поміщені у психіатричні лікарні.
І це стало початком масових репресій проти української інтелігенції, які тривали майже неперервно до кінця 1976 року, коли за ініціативою голови КДБ Віталія Федорчука розпочалося переслідування організаторів і учасників гельсінського руху.
У 1976 році була створена Українська Гельсінська група, яка збирала докази порушення прав людини в УРСР і скарги потерпілих, видавала «підпільні» бюлетені про такі порушення, а також інформувала про них українську і міжнародну громадськість.
Увечері 11 січня 1981 члени Київського демократичного клубу Сергій Набока, Лариса Лохвицька, Інна Чернявська, Леонід Мілявський та Наталка Пархоменко, яким було тоді трохи за 20 років, розклеїли в Києві кілька екземплярів листівки: «Співвітчизники! 12 січня — День українських політв’язнів. Підтримаймо їх!». Усі були затримані поблизу ст. метро «Більшовик», четверо перших ув’язнені на три роки.
Україні і нині доводиться боротися за визволення своїх синів і дочок — сучасних політв’язнів Кремля у РФ, підтримуваних Росією сепаратистських самопроголошених псевдореспубліках «ЛНР/ДНР» та в анексованому нею Криму.
