На Шепетівщині взялися за відновлення церкви, якій понад 150 років. Ідеться про Свято-Михайлівський храм ПЦУ, що розташований у селі Поляна.
Майже два роки тому місцева релігійна громада вийшла із складу УПЦ (в єдності з МП). Цей храм, що є справжньою окрасою краю, переживає період відродження завдяки зусиллям місцевої громади, розповів сайту «Є» директор Полянського будинку культури Іван Козак.
Свято-Михайлівський храм у Поляні – пам’ятка ХІХ століття. Донедавна він мав облицювання із пластику, за яким ховався оригінальний дерев’яний фасад. Попри поважний вік та не зовсім належні умови, цей фасад непогано зберігся, каже директор будинку культури.
«Цю церкву побудували у 1863 році на тому ж місці, де стояла попередня святиня, зведена орієнтовно у XVI столітті. Оскільки ту будівлю знищив вогонь, з’явилася необхідність збудувати нову. Ініціював це будівництво священнослужитель Мєтєльський. Він у нас похоронений на території церкви. Сам храм добре зроблений, гарно зберігся всередині. Лише дах протікає незначно в одному місці», – зазначає Іван Козак.
За його словами, цей храм пережив дві світові війни. Під час Першої світової – споруду використовували як військові казарми, але згодом богослужіння у церкві знову продовжили. До нащого часу він працював вже без таких перерв.
У травні 2023 року релігійна громада храму зреклася УПЦ МП і приєдналася до ПЦУ. Підтримав рішення про перехід і їхній священнослужитель.
Іван Козак підкреслює, що Свято-Михайлівська церква – єдина у селі, і прагнення відновити її велич визрівало в серцях громади вже давно. Тепер, об’єднавши зусилля, вони втілюють цей задум у життя.
«Розпочали цей процес віряни, які перейшли до ПЦУ. Було кілька різних бачень. Люди пропонували оновити існуючий вигляд, замінивши облицювання на нове. Та все ж зійшлися на тому, щоб повернути церкві її автентичний вигляд. Зняти вагонку, пофарбувати стіни. Довести до ладу усе, що було пошкоджено внаслідок часу і природних умов. Попереду багато роботи», – каже Іван Козак.
Кошти на відновлення храму збирають усім селом. Ремонтні роботи тут стартували першого лютого. Тоді на території храму спільна справа об’єднала близько двох десятків людей.
«Попереду багато роботи і кожен тут допомагає, чим може. Сподіваємося, що у процесі до роботи люди до нас ще будуть доєднуватись», – підсумовує директор будинку культури.
