Понеділок, 15 Липня, 2024
Бiльше

    Священники ПЦУ розповіли що думають про татуювання

    Що думають львівські священники про таке явище як татуювання та пірсинг?  Видання Духовна Велич Львова поцікавилось цим питанням, оскільки 29 червня, за згодою Папи Франциска, було оголошено нові вказівки для працівників Базиліки Святого Петра в Римі. Зокрема, їм було заборонено мати видимі татуювання та пірсинг. Тож ця тема знову привернула до себе особливу увагу.

    Протоєрей Михайло Сивак (ПЦУ), проректор Львівської православної богословської академії, ключар кафедрального Свято-Покровського собору у Львові.

    Андрій Толстой: Отче Михайле, чи впливає татуювання і пірсинг на вічну долю людини?

    О. Михайло Сивак: На мою думку, татуювання не впливає на спасіння людини. І Господь дивиться не стільки на татуювання, як на душу. Тому, навіть, якщо людина має татуювання, але щиро сповнена любові, то для спасіння це перешкодою не буде.  Але тут є велике морально-етичне питання. Ми знаємо, що в Священному Писанні, в Старому Завіті, є заповідь, яка забороняє робити «на своєму тілі нарізи» і наколювати на своїй шкірі написи-татуювання (Лев. 19, 28).

    З іншої сторони, татуювання походить від тюремної традиції, певної субкультури. Тому християнин, який робить татуювання, певною мірою ототожнює себе з тюремною культурою. Ось дві таких думки. Перша, богословська – що воно на спасіння не впливає. А друга думка, етично-морального плану: татуювання і пірсинг не зовсім корелюється з духовним життям.

    З тюремною субкультурою зрозуміло, але питання в тому, чому в Старому Завіті робити на собі написи-татуювання було заборонено. Це ж не було тоді пов’язано з тюремною субкультурою.

    Для цього потрібно більш детально розглянути цю цитату та її контекст. Але ми точно знаємо, що тіло християнина — це храм Духа Святого. Так говорить нам Новий Заповіт. І тому, так, як ми дбаємо про храм матеріальний і не робимо в ньому того, що йому не притаманне, так само і храм нашого тіла треба оберігати від усього зайвого.

    Як ви думаєте, чому зараз такий сплеск моди на татуювання?

    Я чув таку думку, що мода рухається по спіралі. І тому зараз новий виток моди на татуювання. Мода завжди дуже сильно впливає на людину.

    Протоєрей Петро Бойко (ПЦУ)

    Протоєрей Петро Бойко (ПЦУ), інспектор Львівської духовної семінарії на Федоровича:

    Андрій Толстой: Отче Петре, як християнину ставитися до татуювання та пірсингу?

    О. Петро Бойко: Якщо ми говоримо про татуювання, про пірсинг, то у Новому Завіті прямої заборони не знаходимо. Але потрібно розуміти, що Біблію ми читаємо між рядками. Апостол Павло каже, що «ви — храм Божий» (1 Кор. 3, 16). Тіло — це храм Божий, бо Дух Божий живе у ньому (1 Кор. 6, 19).  А все, що створив Бог, є добре. Хтось починає робити зображення на своєму тілі, інший проколює його. Колись із татуюванням ходили люди, які були в місцях позбавлення волі.

    Старий Завіт категорично забороняє такі речі. Про це вказано конкретно в книзі Левит (19, 28).  Є люди, які зображають на собі якісь ікони, або іншу релігійну атрибутику. Вони думають, що таким чином стають ближчими до Бога. А насправді це принижує Бога. Бо ти сам, твій спосіб життя, повинен бути іконою Бога, Його відображенням.

    Якщо до Вас на сповідь прийде людина, і ви помітите на ній татуювання, чи звернете їй на це увагу?

    Сповідається людина, а не священник замість неї. Я таку людину, звичайно, буду приймати, буду приймати її сповідь. І якщо я побачу, що він чи вона готові сприйняти від мене настанову, то поясню, що це є гріхом. Не в кожному випадку це варто говорити. Я думаю, що людина до цього сама дійде.

    Складається враження, що це і гріх і не гріх одночасно.

    Ні-ні, такого поняття нема, це — або гріх, або не гріх. Християнин не може бути літеплим, наполовину святим або наполовину грішним. І ми ні в якому випадку не повинні толерувати гріх. Ми повинні називати гріх гріхом.

    Які духовні, можливо, психологічні причини популярності татуювання?

    Апостол Павло вказує, що наш дух, душа і тіло повинні жити в гармонії. А в суспільстві ми бачимо культ тіла та масовий відхід від духовності. Тіло ставиться на перше місце. І тому люди більше прикрашають своє тіло, а за душу забувають. Тобто дуже сильно акцентують на те, як вони виглядають. І це стосується не лише татуювань, але й усіх інших сторін життя людини.

    На самому початку Ви сказали, що нам треба приймати себе такими, як нас сотворив Бог. Тому що Він все зробив добре. Але відбулося гріхопадіння і люди тепер народжуються не в тій первісній безгрішній красі. Так, мабуть, думають деякі люди, що вони просто покращують те, що спотворив гріх у людській природі.

    Не думаю, що татуювання повертає нам красу безгрішного тіла. Християнин повинен прикрашати себе в першу чергу добрими справами і чеснотами. Апостол Петро написав, що дорогоцінним перед Богом є «прихована сердечна людина, в нетлінності лагідного і мовчазного духа», а «не зовнішнє, не заплітання волосся та навішування золота чи прикрашання одягу». (див. 1 Пт. 3, 1-5). І цей принцип стосується не лише жінок, але й чоловіків. Впалу людську природу виправив  та відновив Своїм пришестям Господь.

    Але більшість людей так високо не мислять. Той самий хлопець чи дівчина просто скажуть: «Це круто, гарно, модно, і я хочу це собі зробити. І тоді я буду виглядати стильним». Якщо дуже простою мовою, що би Ви сказали таким людям?

    Я все моделюю на своїх дітях. Який би випадок не стався, я все думаю: а як мої діти, як я виховую своїх дітей, щоб вони такого не зробили? Можливо, я не зможу вкласти їм свої переконання, і, можливо, їм треба буде десь самим набити собі якісь ґулі, тому що через коліно не переламаєш дитину. Але я можу показувати їм правильні речі власним прикладом.

    Свого часу майбутній апостол Павло йшов у Дамаск знищувати християн. Переконати його в протилежному здавалось неможливим.  Але на тій дорозі йому явився Христос. І каже такі слова: «Важко тобі йти проти рожна» (в іншому перекладі «важко тобі бити ногою колючку», ред.). Господь звернувся до нього зі співчуттям. Господь його не лаяв, не сварив, а вказав йому шлях. І можливо, що саме співчуття Господа вплинуло на нього.

    Кожен із нас проходить цю дорогу в Дамаск, цю дорогу гріха. Але настає такий час, коли людина підносить свій погляд до неба, до Бога. І Господь каже їй: «Важко тобі йти проти рожна». І ми навертаємося на той шлях, який пропонує нам Господь. І це стосується будь-яких гріхів, відхилення чи відходу від Бога. Йдеться ж не лише про татуювання чи пірсинг.

    Найсвіжіше

    Популярне