Четвер, 23 Травня, 2024
Бiльше

    Єпископ Команський Михаїл про відповідальність християн: цитати з проповіді

    21 квітня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію.
    Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками. Також окремо помолились за українське військо і справедливий мир в Україні.
    Екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл звернувся до вірян з проповіддю про відповідальність християн. У своїй проповіді архієрей розкрив тему євангельського читання про прохання апостолів Якова та Івана про місця по праву і ліву сторону від Ісуса Христа у Царстві Небесному.
    “Чи можете ви пити чашу, яку Я п’ю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?” (Мк. 10:38) – запитав Ісус апостолів, коли ті попросили Його про місця по праву і ліву сторону від Нього. “Хто хоче бути першим, нехай буде всім рабом” (Мк. 10:43) – нагадав Ісус, підкресливши, що справжня велич у християнстві полягає не у владі, а у служінні іншим.
    “Ми повинні робити так, щоб від нашої праці, від нашої посади, від наших обов’язків була користь іншим” – закликав владика Михаїл, підкреслюючи важливість жертовного служіння.
    “Відповідальність своєї віри, відповідальність свого покаяння у слідуванні за Господом” – ось що усвідомила Марія Єгипетська, ставши прикладом для нас. “Ми з вами сьогодні прийшли до церкви не для того, щоб нас хвалити, не для того, щоб показатися, які ми віруючі. Ми прийшли відчуваючи свою відповідальність, відповідальність нашої віри” – нагадав владика Михаїл.
    “Причащаючись, ми беремо на себе відповідальність нести Христа у собі далі” – підкреслив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, пояснюючи важливість щирого Причастя. “Для того, щоб життя наше християнське було не показовим, а щирим. Це головне”.
    “Хай Господь благословить усіх нас та допоможе нам провадити християнське життя з надією і з вірою у Нього.” – завершив свою проповідь владика Михаїл.
    Повний текст проповіді нижче.
    В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Дорогі друзі, ми з вами потроху наближаємося до кінця святої Чотиридесятниці, великого Посту. Наближається Страсний Тиждень, де ми будемо з вами згадувати Спасительні страждання Господа нашого Ісуса Христа. І сьогодні вже в Євангелії ми бачимо, що апостол Марк розповідає нам, як Христос готував до цього своїх учнів також.
    Серед того, що Він проповідував Слово Боже, серед того, що Господь творив чудеса, учням було добре з Ним, але Він починає готувати їх і до того, що має статися – вони мають піти в Єруслаим і Спаситель має постраждати. Що ж роблять учні? Досить дивна реакція. Двоє з учнів підходять до Спасителя і просять від Нього собі вже місяць там, у Небесному Царстві, коли Він сяде у Своїй славі. І Спаситель отвережує їх. Каже, “чи можете ви пити чашу, яку Я п’ю, і хреститися хрещеннями, яким Я хрещуся?”. Тобто сьогоднішнє євангельське оповідання про відповідальність, про усвідомлення себе і свою відповідальність. Бачимо, що десять інших учнів почали обурюватися на тих двох, але поклавши руку на серце, можна приаустити, що кожен з них, якби опинився у такій ситуації, поступив би так само, як і ті двоє. Це людська слабкість.
    Люди схильні до того, щоби домагатися якогось собі надзвичайного положення але, чи усвідомлюють вони відповідальність. І ось Спаситель каже, що серед християн повинно бути так, що, якщо хтось хоче стати великим, нехай буде слугою. Не в тому розумінні, що не треба жадати якихось місць, а в розумінні, для чого ми жадаємо їх? Для того, щоб тільки потішити своє самолюбство, чи для того, щоб послужити? Чи усвідомлюємо ми всю відповідальність? Адже кому дана велика влада з того багато спитають. Кому дано велике служіння, на тому велика відповідальність. І у кого є якась робота, він несе відповідальність за те, як він її виконує. Отже, слова Спасителя про те, що той, хто хоче стати великим серед вас, нехай буде всім слугою, а хто хоче бути першим, нехай буде всім рабом, тільки підкреслюють необхідність правильного жертовного ставлення до всіх наших обовʼязків і посад, необхідність відповідальності.
    Хто б то не був, чи якийсь можновладець, чи лікар, чи вчитель, чи політик – всі люди повинні робити так, усвідомлюючи, що вони несуть за це відповідальність. Ми повинні робити все так, щоб від нашої праці, від нашої посади, від наших обов’язків була користь іншим. Ось саме тому, це і називається нашим служінням. Щире служіння, до якого ми покликані, чи якого ми самі домоглися, але досягнувши, ми вже несемо відповідальність. Не для того, щоб нам завжди аплодували, казали, які ми добрі, які ми популярні, які ми відомі, а для того, щоб була користь від нашої посади, користь від нашої діяльності.
    Отже, сьогодні Господь закликає нас ставитися серйозно до свого життя, своєї праці, на прикладі цих двох учнів.
    Ми з вами сьогодні згадуємо і Святу Марію Єгипетську. Нещодавно ми з вами читали її життя і ми бачимо, що ця свята може бути гарним прикладом усвідомленого відповідального ставлення до свого життя. Зауважмо, вона не знала ні канонів, вона не знала ніяких правил, вона одразу може і молитися не вміла. Адже, після того, як вона покаялася за своє минуле життя, буквально через пару днів вона пішла в пустелю і багато років провела, не зустрічаючись там ні з ким. Отже, вона взяла на себе відповідальність і не пишалася тим, що вона так щиро молиться, що підіймається в повітря. Ні, вона про це не думала. Вона відчула свою відповідальність, відповідальність своєї віри, відповідальність свого покаяння у слідуванні за Господом.
    Звісно, що не всі ми можемо досягнути такого рівня святості, як Марія Єгипетська. Потенційно можемо, але зрозуміло, що ми живемо в інших обставинах, в інших умовах. Але сам настрій душі, направлення життя, може слугувати нам і навіть в нашому повсякденному житті гарним налаштуванням і гарним прикладом.
    Дорогі друзі, і ми з вами сьогодні прийшли до церкви не для того, щоб нас хвалити, не для того, щоб показатися, які ми віруючі. Ми прийшли відчуваючи свою відповідальність, відповідальність нашої віри. Причащаючись, ми беремо на себе відповідальність нести Христа у собі далі. Дотримуючись святого Посту, якого нас ніхто не примушує дотримуватися, ми беремо відповідальність знову ж таки за свою віру, за своє життя. Для того, щоб життя наше, життя християнина було вогником для інших, було закликом для інших, було свідченням присутності Божої в нашому житті і намаганням донести присутність Божу в життя інших.
    Отож, будьмо милостиві, ставмося до своєї роботи, до своїх служб, до своїх посад ось з такою відповідальністю, як сказав Христос. Для того, щоб життя наше християнське було не показовим, а щирим. Щоб посади та робота були не самозакоханим свавіллям чи компенсацією особистих комлексів і бажанням володарювати, а щирим і плідним служінням. Це головне. Хай Господь благословить усіх нас та допоможе нам провадити християнське життя з надією і з вірою у Нього. Амінь.

    Найсвіжіше

    Популярне