Читаючи новини про війну переконуєшся, що це звичайне таке язичництво.
Христос, нагадую, спеціально учням Своїм у притчі про милосердного самарянина втовкмачував, хто для них наші й ближні. Наші, свої, ближні, як Він учив, – це конкретні люди, яким ти можеш допомогти і зробити добро незалежно від національності, віросповідання та соціального статусу (Лк. 10:25-37). Чи українець, чи американець, чи буддист, чи єврей, чи росіянин. Бо якщо тільки “своїм” добро робите, то чим відрізняєтеся від язичників, які те саме творять (Мф. 5:38-47)?
Чи не так? Священики РПЦ, які носять на грудях хрест із розіп’ятим за людей Спасителем світу і водночас беруть участь у справі “допомоги нашим бійцям на війні”, демонструють urbi et orbi, що морально виправдано й ім’ям Христа благословляється прямо порушувати стару, як світ, заповідь “не вбий” (Вих. 20:13). Вбивство для РПЦ перестає бути вбивством і гріхом, а стає подвигом. Християнською чеснотою навіть. “Убий українця на славу Божу”. І цим усім пастирі РПЦ спокушають парафіян, які довіряють їм, працюють на затьмарення їхнього сумління і розуму, роблячись сліпими вождями сліпих (Мф. 15:14).
Це все бачать і “зовнішні” невіруючі люди: бачать і, дивуючись, відпльовуються. Такими справами компрометується образ Бога, Спасителя і Його благовістя, хіба ні? (Рим. 2:23-24)
Якась моторошна професійна безсовісність у багатьох РПZ-шних попів. Реально: Бога не боїтеся? Не страшно на тлі ікон Його Сина проповідувати й навчати людей того, що повністю суперечить Його словам?
Адже нікого Христос так не викривав і не відторгав, як саме фарисеїв і книжників. Релігійних учителів і авторитетів, які брали на себе відповідальність навчати людей жити за Богом. Говорили від Його імені. Викривав за лицемірство, за брехню, за невідповідність слів і діл (як у мене ось), за те, що ті “скасовували заповідь Божу заради передання вашого” (Мф. 15:1-14).
Так, скасовували заповідь Божу заради передання вашого. Причому тодішні фарисеї начебто не таку вже й велику заповідь замилювали: “шануй батька твого і матір твою” (Вих. 20:12). А нашим православним фарисеям не страшно скасовувати значно серйознішу заповідь “не вбий” усілякими переказами про пересветів, ослябей і Святу Русь?
Минуло вже понад півтора року війни, що залишила за собою десятки тисяч трупів, поламані долі, зруйновані міста, ненависть до нас на кілька поколінь уперед, і як можна вірити у справедливість і праведність цієї моторошної безглуздої бійні? Війну розв’язала Росія, за примхою нашого літнього диктатора В. Путіна. Причому вона не тільки агресивна, а й прямо загарбницька – території-то “приєднали” урочисто.
І знову у вас геї, знову трансгендери тощо. “Ми маємо право вторгатися у ваш дім, вбивати вас і землі ваші собі забирати тому, що ми геїв, лесбіянок, трансгендерів та інших “богоборців” ненавидимо і прав їхніх не визнаємо, а ви навпаки!” Так, чи що?
Очманіти просто. І чим ми, постає питання, з такою логікою і, головне, практикою відрізняємося не від язичників навіть, а від радикальних ісламських терористів? Ті теж західноєвропейський ліберальний світ ненавидять, права і свободи зневажають, а свій шаріат нав’язують насильством і терором. Тим, що у нас свій православний типу шаріат? У дусі проповідей прот. Андрія Ткачова? І його дозволяється насаджувати танками, ракетами і “ввічливими людьми”? У тих священний джихад (у перекладі: “боротьба за віру”) і потрапляння смертників у мусульманський рай. А у нас буде російський православний джихад із відпущенням гріхів і потраплянням у рай за вбивства і жертовну смерть на війні?
Причому у самих-то колоди з очей і трусів стирчать, а все до сусідів у труси лізете. Начебто ви не чули про “блакитні історії” в чернечому середовищі, “пікантні” випадки з єпископами, хлопчиками-семінаристами тощо. Ніби про тюремні наші традиції ви не знаєте.
Залізли Його “учні” на танки, поставили хоругви, ікони та державні прапори, і поїхали до сусідів через паркан. “Zа наших, zа правду, zа русскій мір, з нами Бог” – бомбити, вбивати, руйнувати, захоплювати, zвереть… Сумно.
Джерело: грузинський богослов Мамука Путкарадзе
