У Казахстані єромонах Яків (Воронцов) оголосив, що він припиняє служіння в РПЦ через провоєнну позицію керівництва церкви. Раніше він виступав проти війни рф в Україні і критикував керівництво Московського патріархату через благословення війни.
Єромонах у Фейсбуці висловив сподівання, що “православні християни не чекатимуть, коли Бог почне процес денацифікації і демілітаризації нашої РПЦ ззовні, а самі боротимуться з духовними хворобами і єресями. Я спробував робити, що міг“.
“Вести місіонерську діяльність у Казахстані РПЦ матиме моральне право тільки в тому разі, якщо першим пунктом місіонерської програми буде деколонізація і декомунізація”, – додав єромонах Яків, проілюструвавши свій допис карикатурою на патріарха Кіріла, який сидить на танку і в руках тримає військову ракетну зброю. Внизу під Гундяєм зображені людські черепи.
Клірик при цьому заявив, що залишається “люблячим сином РПЦ” і готовий прийняти щодо себе канонічні рішення. Водночас він нагадав єпископам РПЦ, що “феодальне середньовіччя давно в минулому і клірики – не ваші кріпаки. При кожній нагоді шукати можливості продемонструвати свою владу і вколоти чи принизити підлеглого – зовсім не те, для чого Христос покладає на нас пастирську гідність”.
Зауважимо, що в Казахстані немає незалежної від Росії Церкви, а є Казахстанська митрополія Московського патріархату, що нараховує близько 10-ти єпископів. Місцевий священник не захотів йти проти власної совісті і служити в Церкві, де патріарх благословляє вбивати і нападати на сусідні народи і країни.
Що це означає для УПЦ (МП)?
Єромонах Яків став одним із перших священнослужителів РПЦ Казахстані, хто підняв свій голос проти війни рф в Україні і “благословення” її Московським патріархатом. Це свідчить про зростаюче невдоволення діями РПЦ серед частини кліру і віруючих. Якщо навіть в Казахстані священники протестують проти дій РПЦ, то в Україні тим більше повинні захищати Україну від “благословень” Гундяя, адже війна торкнулась кожного українця і забрала десятки тисяч людей, в тому числі дітей.
Згідно з останніми соцопитуваннями 66% українців вважають, що УПЦ (МП) треба заборонити, а 85% українців вважають, що влада має втрутитися в діяльність УПЦ МП. Втім верхівка УПЦ (МП) не спішить робити подальших кроків, щоб остаточно відділитись від патріарха Кіріла, який благословляє вбивства українців. Натомість із патріархом Варфоломієм, який надав Томос про автокефалію УПЦ (МП) досі не відновила євхаристичних зв’язків.
Його рішення може показати приклад для рядового духовенства УПЦ (МП), яке не сильно спішить протестувати проти власної верхівки, яка досі не розірвала з Московським патріархатом зв’язків і хвалить Феофанівський собор, який теж не проголосив автокефалії.
Чому УПЦ (МП) нічого не робить?
Частина єпископату УПЦ (МП) попри війну РПЦ досі проросійськи налаштована і “дивиться” в бік Москви, схвалює єдність з Москвою, як щось, що не можна ні в якому разі змінювати, щоб не було “розколу”. Така позиція УПЦ (МП) не корегується навіть в умовах незалежної України, яка страждає від російського окупанта.
Як розповідав в інтерв’ю релігієзнавець Юрій Чорноморець 90% єпископату УПЦ (МП) треба судити за розпалювання релігійної ворожнечі і колабораціонізм. Якщо рядове духовенство УПЦ (МП) має більше прагнення до незалежності, висловлюється за нею, і про це свідчать підписи під зверненням до Пентархії з проханням про суд над патріархом Кірілом, то верхи не хочуть нічого змінювати. До слова, жоден єпископ УПЦ (МП) не підписався під зверненням про суд над Гундяєвим.
Через те, що УПЦ (МП) залишається ієрархічною Церквою, то це означає, що влада зосереджена в руках єпископату. Як вже ми писали вище, єпископат проросійський, тому зміни в кращу сторону, в сторону автокефалії, не доводиться очікувати від архієреїв УПЦ (МП).
Відомо, що після початку повномасштабної війни, навіть архієреї УПЦ (МП) вимагали автокефалії для УПЦ (МП). Щоб заспокоїти мітингарів, був проведений Феофаніївський собор, який не проголосив автокефалії, але зробив якийсь крок в її сторону.
Втім, ця заморожена ситуація може змінитись, якщо більшість “рядового” священства самоорганізується і своїми силами спробує протестувати проти проросійського керівництва УПЦ (МП) і курсу, який обрав спонсор Вадім Новіснький і митрополит Антоній (Паканич) за мовчазної згоди Онуфрія.
Один в полі не воїн і тому керівництво УПЦ (МП), вже на етапі зароджування всередині Церкви нових лідерів думки, яких слухають віряни, приглушує їх голос і переслідує всіх священників, які пробують критикувати її через проросійськість і відмову від автокефалії. Так священника Андрія Пінчука, який критикував УПЦ (МП) за ігнорування колаборантів в рясах, заборонили в служінні.
Що у підсумку
Загалом ситуація із переслідуванням священників, протестують проти проросійської повістки, або переходять в ПЦУ, свідчить про загострення кризи в УПЦ (МП) і є черговим свідченням зростаючого невдоволення діями РПЦ і патріарха Кирила серед кліру та віруючих. Це невдоволення рано чи пізно почне з новою силою проявлятися і в УПЦ (МП).
Також, війна рф в Україні та агресивна позиція РПЦ щодо неї призвели до різкого зниження довіри до УПЦ (МП) з боку українського суспільства і влади, про що свідчать опитування і виселення із Києво-Печерської лаври. Це погіршує становище цієї церкви в Україні.
Все більше критики від кліру та віруючих УПЦ (МП) призводить до внутрішніх конфліктів і поділів всередині церкви, а єпархії в окупації відділяються від підпорядкування Онуфрію. Існує ризик подальшого розколу УПЦ (МП). Звістки про протести кліру навіть у казахстанській частині РПЦ можуть надихнути на подібні дії частину священнослужителів УПЦ (МП), що посилить цей розкол. Але це при умові, якщо випадок набуде суспільного розголосу і буде обговорюватись лідером думок. Поки цього не спостерігається.
У цілому ситуація вказує на те, що криза в УПЦ (МП), спричинена війною та позицією РПЦ, набирає обертів. Час грає не на користь УПЦ (МП). Сподіваємось, що випадок в Казахстані, ймовірно, стане стимулом і для українських священнослужителів, а в росії і Казахстані ставатиме все більше священників, які відмовлятимуться йти проти власної совісті і Божих заповідей – “не вбий” і “не вкради”.
Автор тексту: Духовний Фронт України
