Четвер, 19 Січня, 2023
Бiльше

    Договір оренди Почаївської лаври є нікчемним, – депутат Почаївської міськради

    Договір оренди Почаївської лаври, який укладений до 2052 року, настільки  нікчемний, що його може оскаржити навіть юрист-початківець.

    У цьому переконаний депутат Почаївської міської ради, а зараз мобілізований військовослужбовець ЗСУ, який боронить кордони України від окупантів, Тарас Паляниця У коментарі для “Еспресо.Захід” він розповів, як порушував питання законності оренди Почаївської лаври, коли це ще не було “мейнстримом”.

    “Цією ситуацією я займався ще перед наданням Україні Томосу, восени 2018 року. Аби вирішити нюанси з орендою, тоді бракувало політичної волі керівництва – як області, так і держави, я так вважаю. Інтересу до цієї справи тоді було мало. Я власне тоді отримав витяг з державного реєстру, де зазначалося, що договір про оренду Почаївської лаври укладений до 2052 року”, – пригадує Паляниця.

    “Оренду Почаївської лаври оформили з допомогою “чорних реєстраторів”

    Депутат каже, що звертався і до поліції, і до прокуратури, і до СБУ, але питання на цьому рівні не розглядали.

    “Тоді темою оренди лаври зацікавилися лише журналісти, які провели свої розслідування. Виявилось, що до підписання документів були залучені “чорні реєстратори”. Якщо дивитися з юридичного боку, на той час – пів справи було зроблено. Майно, тобто приміщення (а це шість будівель і споруд комплексу Почаївської лаври) стали власністю держави в особі Міністерства культури й були поставлені на баланс Кременецько-Почаївського історико-культурного заповідника з правом оперативного управління. Це вагома ремарка, бо існував величезний ризик, що майно приватизують, або воно набуде іншої власності. У такому разі зворотного шляху взагалі не буде.

    Далі було питання землі, на якій стоїть майно. Земля мала бути надана в обслуговування цими будівлями. Але тут є нюанс – земля комунальної власності, розпоряджається нею Почаївська міська рада”, – пояснює міський депутат.

    Паляниця переконаний, що земля має бути також державної власності й нею не повинно розпоряджатися місто, яке легше переконати чи спонукати до певних дій.

    “Це ж питання державної безпеки, цією землею повинна розпоряджатись як мінімум  обласна адміністрація. Ця земля зараз надана Почаївській лаврі чи в оренду, чи в право користування”, – веде далі Паляниця.

    “Усе в руках Мінкульту”

    Депутат вважає ситуацію з Почаївською лаврою аналогічною до тієї, що склалася довкола Нижньої лаври в Києві. Він переконаний, що є методи та шляхи розв’язати питання з орендою, а також люди, які в цьому компетентні та готові братися за цю справу.

    “Як на мене, реально цю справу підняти й вирішити у правовому форматі. На теперішньому етапі все залежить від Мінкульту, зокрема від міністра Ткаченка, який має або дати доручення Кременецько-Почаївському заповіднику, або найняти юристів, які оскаржать укладений договір. Але наголошу – цей договір настільки нікчемний, що його може оскаржити юрист-початківець”, – вважає депутат.

    Поряд з цим він заявив, що з активістами готові співпрацювати й Тернопільська ОВА, і обласна рада.

    “Михайло Головко (голова Тернопільської облради, – ред.) ще перед повномасштабним вторгненням Росії писав і збирав голоси, щоб ми звернулись до Верховної Ради, уряду, президента з вимогою заборони чи переглянути питання московського патріархату. Тоді ще це не було так актуально, але обговорювали на Тернопільщині  цю тему вже давно, – розповідає пан Тарас.

    Він також розповідає, що за майже рік повномасштабного вторгнення РФ підтримка УПЦ МП слабшає, якщо порівнювати з минулими роками, навіть у Почаєві, де найбільший осередок УПЦ МП.

    “Неабиякий вплив має колосальна інформаційна робота, коли СБУ демонструє незаперечні докази підтримки Росії приходами й церквами московського патріархату. Ми нарешті беремо активну участь в інформаційній війні”.

    За словами  депутата, підтримка УПЦ МП у Почаєві й на околицях залишається все ще тому, що активно працює російська пропаганда.

    “Росія використовує церкву і московський патріархат у своїй гібридній війні. Я дуже просто поясню, чим відрізняється російська церква від української: російська церква вчить боятися Бога. Там є лише формулювання – раб Божий. Тоді як українська церква позиціонує себе дуже просто – двері наших храмів для всіх відчинені, а найбільша цінність – повага і любов до Бога. Між цими церквами ціла прірва”,  – підсумував він.

    Найсвіжіше

    Популярне