Середа, 28 Вересня, 2022
Бiльше

    Війна в Україні, мир і справедливість в європейському регіоні – офіційна заява ВРЦ

    Переклад «Духовного Фронту України»

    «Війна в Україні, мир і справедливість в європейському регіоні». Офіційна заява, ухвалена на 11-й Асамблеї Всесвітньої Ради Церков у Карлсруе, Німеччина.

    «Бо Він наш мир; у своїй плоті він об’єднав обидві групи в одну і зруйнував роздільну стіну, тобто ворожнечу між нами… Тож він прийшов і проголосив мир вам, хто був далеким, і мир тим, хто був поблизу, бо через нього обидва ми маємо доступ в одному Дусі до Отця”. (Ефесянам 2: 14,17-18)

    У Карлсруе, Німеччина, проходить 11-та Асамблея Всесвітньої Ради Церков (ВРЦ) під гаслом «Любов Христа спонукає світ до примирення та єдності». Тема спонукає делегатів та учасників серйозно сприймати заклик до єдності у Христі та жити як люди Христового примирення, з Богом і один з одним.

    Війна в Україні

    Зустрічаючись у Карлсруе, ми, нажаль, стаємо свідками війни, що вражає Європу. Думки та молитви всіх учасників 11-ї Асамблеї ВРЦ зосереджені на народі та країні Україна, а також на трагічних наслідках, які вони мають і від яких страждають після російського вторгнення 24 лютого 2022 року, на додаток до тисяч жертв, у тому числі багатьох цивільних осіб на сході країни та сотні тисяч біженців і переміщених осіб з 2014 року.

    За ці шість місяців загинуло понад 13 000 українських цивільних, а такі міста, як Маріуполь, лежать в руїнах. На даний момент близько 14 мільйонів людей – майже третина всього населення України – були змушені покинути свої домівки (за даними УВКБ ООН). Крім того, є багато повідомлень про звірства, що можуть вважатися військовими злочинами та злочинами проти людяності, включаючи сексуальне та гендерне насильство, а також значно підвищену вразливість до торгівлі людьми. Крім того, ми дуже стурбовані ризиками катастрофічних наслідків унаслідок пошкодження Запорізької атомної електростанції внаслідок військових дій поблизу неї, а також захисту зони Чорнобильської катастрофи 1986 року.

    На своєму засіданні в червні 2022 року центральний комітет ВРЦ визнав війну «незаконною та невиправданою», нарікаючи на жахливу кількість смертей, руйнування та переміщення, зруйновані стосунки та дедалі глибше вкорінений антагонізм між людьми регіону, ескалації глобальної конфронтації, збільшення ризику голоду в регіонах світу з нестачею продовольства, економічних труднощів і посилення соціальної та політичної нестабільності в багатьох країнах.

    Ця Асамблея рішуче підтверджує позицію, висловлену центральним комітетом, і засуджує цю незаконну і невиправдану війну. Як християни з різних куточків світу ми знову закликаємо до негайного припинення вогню, щоб зупинити смерть і руйнування, а також до діалогу та переговорів для забезпечення стійкого миру. Ми закликаємо всі сторони конфлікту поважати принципи міжнародного гуманітарного права, зокрема щодо захисту цивільних осіб та цивільної інфраструктури, а також щодо гуманного поводження з військовополоненими.

    Ми також рішуче підтверджуємо декларацію центрального комітету про те, що війна несумісна з самою природою Бога та волею щодо людства та суперечить нашим фундаментальним християнським та екуменічним принципам, і відповідно відкидаємо будь-яке зловживання релігійною мовою та авторитетом для виправдання збройної агресії та ненависті.

    Ми закликаємо всі сторони відійти та утриматися від військових дій поблизу Запорізької АЕС та інших подібних місць, що можуть створити немислимі загрози нинішнім і майбутнім поколінням.

    Ми приєднуємося до молитви за всіх жертв цього трагічного конфлікту в Україні, регіоні та в усьому світі, щоб їхні страждання припинилися, щоб вони були втішені та повернулися до безпечного та гідного життя, і ми запевняємо їх у любові та супроводі глобального товариства церков ВРЦ. Ми вдячні місцевим церквам, спеціалізованим міністерствам і всім гуманітарним організаціям, які підтримують стражденних людей у ​​всіх куточках України та за її межами, і які приймають біженців і піклуються про них у цілковитій пошані до їх Богом даної людської гідності, які тікають від війни.

    Як було зазначено на засіданні центрального комітету в червні, ВРЦ відіграє важливу роль у супроводі своїх церков-членів у регіоні та як платформа та безпечний простір для зустрічі та діалогу з метою вирішення багатьох нагальних проблем для світу та для екуменічного руху, що випливає з цього конфлікту. Ми підкреслюємо покликання та обов’язок членів ВРЦ шукати єдності та разом служити світу.

    Присутність представників церков з України та багатонаціональної делегації Російської Православної Церкви разом із делегатами та учасниками церков-членів ВРЦ та екуменічних партнерів з інших країн Європи та з усіх регіонів світу послужила практичною можливістю для такої зустрічі. Ми беремо на себе зобов’язання активізувати діалог з питань, які нас розділяють, що є основною метою ВРЦ. Бо питання, що піднімає цей конфлікт, справді є глибокими та фундаментальними як для екуменічного руху, так і для всього світу, і вимагають інтенсивного та тривалого діалогу для вирішення.

    Тим часом ми повторюємо заклик центрального комітету до наших братів і сестер-християн і до керівництва церков у Росії, а також в Україні, підняти свій голос, щоб протистояти триваючим смертям, руйнуванню, переміщенню та позбавленню власності людей України. Ми закликаємо ВРЦ забезпечити платформу для того, щоб усі голоси за мир були почуті та посилені, і ми молимося, щоб ця війна закінчилася дуже скоро.

    Завдання післявоєнного відновлення буде важким і тривалим, з великими гуманітарними, фінансовими та екологічними витратами. Церкви покликані відігравати ключову роль у зціленні спогадів, примиренні та дияконській опіці. Ми визнаємо, що у війні немає «переможців» і що ніхто ніколи не повинен вдаватися до війни.

    У відповідь на посилення мілітаризації, конфронтації та розповсюдження зброї ми закликаємо уряди Європи та все міжнародне співтовариство інвестувати значно більше в пошук і просування миру, а також у зміцнення ненасильницького вирішення конфліктів, трансформації громадянських конфліктів і процесів примирення, а не в ескалації протистояння та розколу. Ми закликаємо ВРЦ разом із церквами-членами продовжувати свій підхід ясності та діалогу, ми заохочуємо круглі столи та інші формати, що можуть сприяти пошуку рішень конфлікту та його наслідків. Ми зобов’язуємося виконувати нашу відповідальність нести один одному відповідальність за збереження зв’язків єдності у Христі.

    Міграція, ксенофобія та расизм

    Примирююча любов Христа закликає нас визнавати і приймати наших ближніх. Спираючись на притчу про милосердного самарянина (Лк. 10:25-37), у відповідь на запитання «Хто мій ближній?» ми почули та отримали заклик Ісуса виявляти співчуття та милосердя до всіх, хто постраждав чи страждає, без винятку чи дискримінації. Ми використовуємо наші ресурси, наші голоси та наше почуття емпатії, щоб відповісти на крики всіх, хто закликає до зцілення та цілісності. Ми зміцнюємося для цього служіння та свідчимо вченнями та прикладом Ісуса, визнаючи, що Він сам відчував необхідність тікати від тих, хто намагався вбити Його, починаючи з Його народження. За наказом Христа ми виявляємо співчуття до всіх, хто шукає притулку та притулку.

    Міграція є невід’ємною рисою життя людини. Вона належить до всієї історії людства і всього біблійного оповідання. Однак у період після 10-ї Асамблеї ВРЦ у Пусані нові та постійні конфлікти, гноблення та переслідування, прискорення кліматичних змін, переміщення, спричинене розвитком, і зростання нерівності змусили безпрецедентну кількість людей покинути свої домівки та вирушити у відчайдушно ризиковані подорожі шукати безпеки та кращого життя деінде. Багато з них втратили життя. Ми стверджуємо, що пам’ятатимемо їх.

    Ми твердо переконані, що міжнародний захист біженців і мігрантів має ґрунтуватися на потребі та повазі до рівної гідності кожної людини – незалежно від походження, релігії, етнічної приналежності чи орієнтації відповідних осіб – як це викладено в міжнародному законодавстві та законодавстві ЄС. Це переконання вимагає заохочення рівного ставлення та усунення нерівності та дискримінації на основі расизму та «чужого» та забезпечення поваги до рівної людської гідності людей з усіх регіонів.

    Ми підтверджуємо юридичні зобов’язання та моральні принципи, які вимагають співчуття та доброзичливості до людей, які потребують допомоги. Ми визнаємо та поважаємо прерогативу суверенних держав визначати порядок контролю своїх власних кордонів та умови в’їзду та перебування. Водночас ми очікуємо, що всі держави – в Європі та в усьому світі – дотримуватимуться букви та духу своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом, включаючи права людини та законодавство щодо біженців і особливо право на притулок, або ризикують поставити під загрозу самі принципи та засоби захисту, створені для реагування на такі кризи і на які всі повинні мати право. Ми підтверджуємо заяву конференції Ватикану та ВРЦ у вересні 2018 року, що «підняти національні кордони та національну державу на порядок вище над визнанням образу Бога в кожному біженці та мігранті є різновидом ідолопоклонства»

    Ми вважаємо неприпустимим з юридичної та етичної точки зору, коли держави відмовляються від своїх обов’язків щодо порятунку життів і забезпечення захисту, або намагаються «передавати» їх іншим державам і територіям. Ми вважаємо неприпустимим, якщо уряди чи інші особи використовують уряди чи інших осіб з політичних міркувань, якщо вони залишають свої країни з метою безпечного майбутнього. Ми також ставимо під сумнів логіку менталітету «фортеці» «закритих дверей», перш ніж розглядати проблеми, пов’язані з високим і зростаючим рівнем руху людей. Ми закликаємо всі держави забезпечити безпечні, регулярні та доступні шляхи та можливості для пересування людей відповідно до міжнародних гуманітарних зобов’язань і зобов’язань у сфері прав людини, а також вжити належних заходів проти зловживання вразливістю мігрантів і біженців. Саме через відсутність ширших каналів легальної та безпечної міграції процвітає контрабанда людей. Ми закликаємо церкви та держави зміцнювати та розширювати проекти для безпечного проходу, такі як ініціативи «гуманітарного коридору» та служби пошуку та порятунку в Середземному морі.

    Ми закликаємо до кращої координації, співпраці, солідарності та поваги до прав людини у відповіді Європи на біженців та мігрантів, включаючи більш справедливий розподіл відповідальності всередині ЄС. Солідарність з тими, хто шукає захисту, з тими, хто їх приймає, і між церквами має бути керівним принципом. І ми закликаємо до активізації регіонального та міжнародного співробітництва для усунення першопричин кризи вимушеного переміщення, включаючи особливо насильницькі конфлікти, прискорення кліматичних надзвичайних ситуацій, крайню бідність і відсутність розвитку, а також утиски та переслідування, які змушують людей тікати зі своїх домівок. .

    Ми піднімаємо та підтверджуємо приклад, поданий їхнім суспільствам та їхнім урядам багатьма церквами та пов’язаними з ними організаціями, які активно приймають «чужих», біженців та мігрантів, особливо в контексті, в якому біженці та мігранти все більше зазнають стигматизації та дискримінації.

    Ми стверджуємо дану Богом людську гідність усіх біженців та мігрантів. Грунтуючись на цьому розумінні, ми закликаємо церкви-члени ВРЦ та екуменічних партнерів, разом з усіма людьми доброї волі, сприяти більш відкритому та привітному підходу до «чужого», а також до ближнього у потребі та біді. Такий підхід сприяє розвитку культури гостинності, спонукає нас до богословських роздумів про гостинність і спілкування з «чужими» і спонукає нас допомагати приймати біженців і мігрантів і піклуватися про них.

    Асамблея заохочує ВРЦ продовжувати виконувати роль зібрання та створювати простори для зустрічі та діалогу щодо міграції з церквами-членами та партнерами для обміну інформацією, солідарності, адвокації та супроводу. У цьому контексті слід розглядати активізацію глобальної екуменічної мережі ВРЦ з питань міграції. Ми також заохочуємо до більш тісної координації та співпраці з Церковною комісією у справах мігрантів у Європі (CCME) та ACT Alliance у пропаганді та діях, зокрема щодо подальших дій у рамках Глобальних договорів ООН щодо міграції та біженців та дотримання Конвенції про біженців 1951 року. Слід також розглянути, як ВРЦ може підтримувати церкви-члени та їхні спеціалізовані служіння у боротьбі з торгівлею людьми, особливо біженцями та жінками та дітьми-мігрантами, у тому числі шляхом сприяння налагодженню зв’язків між церквами та партнерами в країнах походження та в країнах прибуття.

    Оскільки Ісус кинув виклик і благословив нас розширеним розумінням ближнього, ми зобов’язуємося прислухатися до цих закликів до дій у відповідь на Його заклик: «Іди й роби так само». (Луки 10:37).

    Довідкова інформація
    1) Війна в Україні

    Одним із багатьох трагічних наслідків війни в Україні є значно посилена мілітаризація, конфронтація та розкол на європейському континенті з величезним і переважно неконтрольованим розповсюдженням зброї в регіоні, а також поновленням і ескалацією загрози ядерного конфлікту, який міг би спричинити катастрофу жахливого та ймовірно глобального масштабу. Нова лінія розмежування проходить через континент, щетинившись руками з обох боків. Історія періоду холодної війни дає нам чітке уявлення про те, що може послідувати, і ризики, які це спричинить.

    Існує загроза, що вторгнення в Україну може призвести до інших випадків, коли більші країни прагнуть підкорити менших сусідів під приводом національних інтересів. Враховуючи неминучі людські втрати, війни слід уникати, і церкви відіграють ключову роль у захисті цього. Незважаючи на минулі невдачі, багатостороння дипломатія – особливо через ООН на глобальному рівні – зберігає життєво важливу роль у збереженні миру.

    Тим часом збільшення державних витрат на оборону неминуче означає, що стає менше грошей, які можна витрачати на подолання бідності, соціальний захист, охорону здоров’я, освіту, боротьбу зі зміною клімату та сталий розвиток. Неминуче найбільше постраждають найбідніші. Хоча війна є безпосередньо руйнівною, соціальні та економічні наслідки мілітаризації не можна не помічати. Так багато людей страждає в інших місцях світу від наслідків цієї війни. Стрімке зростання вартості продуктів харчування та енергетична криза війни занурюють людей у ​​голод і злидні. Глобальні гуманітарні наслідки війни в Україні були підкреслені Виконавчим комітетом ВРЦ на засіданні 30 травня-2 червня 2022 року.

    2) Міграція, ксенофобія та расизм

    У Європі міграція стала центром політичної поляризації та гуманітарної кризи через суперечливі течії гіперзв’язаної глобалізації та популістського націоналізму. Реакція європейських країн на мігрантів і біженців викликала серйозне занепокоєння щодо прав людини та поставила під сумнів місію та пророчу роль церков. Надто часто реакцією урядів і суспільств європейських країн, у яких страждаючі люди шукають безпечного притулку, був страх, відторгнення та відчуження. Занадто часто політичні діячі прагнули викликати стурбованість громадськості та посилити страх заради політичної вигоди. Давні та фундаментальні принципи міжнародного гуманітарного права були поставлені під сумнів і підірвані, включаючи право на притулок – фундаментальний принцип, згідно з яким усі люди, які тікають від конфлікту та переслідувань, мають право шукати міжнародного захисту незалежно від національності, етнічного походження, релігії, стану здоров’я чи будь-яких критеріїв крім потреби. Церкви у багатьох випадках відчиняли двері та серця та працювали над культурою гостинності та привітності. Однак ми визнаємо, що деякі церкви не спромоглися слідувати християнському покликанню приймати чужинця.

    ВРЦ зробила внесок у розробку документу УВКБ ООН «Привітання незнайомця: твердження для лідерів віри» (2013). Протягом усього періоду після Асамблеї в Пусані ВРЦ та її керівні органи приділяли серйозну та постійну увагу цьому питанню через візити солідарності до біженців та приймаючих громад, через консультації між церковними лідерами та партнерами з уряду та ООН, через співпрацю з ACT Alliance та з Церковною комісією у справах мігрантів у Європі (CCME) через великі конференції (такі як конференція ВРЦ-ООН на тему «Відповідь Європи на кризу біженців, від походження до транзиту, прийому та притулку» в Женеві 18-19 січня 2016 р. , «Всесвітня конференція Ватикан-ВРЦ з питань ксенофобії, расизму та популістського націоналізму в контексті глобальної міграції» в Римі 18-20 вересня 2018 р. та «Глобальний форум дій віри для дітей у русі», організований спільно з World Vision International та інших провідних релігійних організацій у Римі 16-19 жовтня 2018 р.), через публічні політичні заяви керівних органів ВРЦ та через адвокацію.

    На 11-му засіданні Асамблеї в Карлсруе на даний момент у світі налічується 281 мільйон мігрантів, а число тих, хто був вимушено переміщений, зросло до 84 мільйонів. З 2011 року понад шість з половиною мільйонів людей – із Сирії, Афганістану, Венесуели, Еритреї та інших країн – попросили притулку в Європі. Багато людей, які потребують захисту, прибуваючи на кордони ЄС та інших європейських країн, стикаються з відштовхуваннями, затриманнями, тривалими затримками в процедурах надання притулку та дедалі більш дискримінаційними та несправедливими законами, які регулюють їхнє право подати заяву на притулок. Ситуація в Середземному морі залишається великою трагедією. Сотні людей – дітей, жінок і чоловіків – тонуть у морі. Інші стають жертвами торгівлі людьми, не досягаючи берегів Європи.

    З моменту вторгнення в Україну більше семи мільйонів людей, які тікали від бойових дій, перетнули кордони ЄС, причому понад один мільйон людей за один тиждень. Багато з них були щедро прийняті волонтерами, громадянським суспільством, церквами та урядами в Європі та за її межами. Ця гостинність заслуговує нашої вдячності та похвали. Однак ця робота солідарності ставиться під сумнів у деяких європейських країнах, де біженці африканського, азіатського, близькосхідного та ромського походження, які втікають з України, зазнали дискримінації. Це трапляється на прикордонних пунктах, де часто відмовляють у доступі до транспорту, у місцях для біженців і таборах як державними службовцями, так і організаціями з надання допомоги. Міжнародний захист має базуватися на потребах – незалежно від походження, релігії, етнічної приналежності чи орієнтації відповідних осіб – як це передбачено міжнародним законодавством та законодавством ЄС. Прийняття європейських біженців з України відображає ширший підхід Європи до міграції. Подвійні стандарти вражають.

    Росія також прийняла велику кількість біженців з України. Нам відомі повідомлення про українських біженців у Росії, які зазнали нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження під час допитів, тортур та перевірок на вірність у фільтраційних таборах. Це вимагає подальшого вивчення екуменічним рухом. Ми цінуємо роботу, яку церкви, релігійні організації та волонтери в Росії роблять на підтримку біженців з України.

    Ми вважаємо неприйнятним, якщо уряди використовують людей у ​​вразливому становищі, які залишають свої країни з метою безпеки та майбутнього, з політичною метою. Ми спостерігаємо цей тривожний розвиток особливо в Європі. Протягом багатьох років європейські уряди намагалися перекласти свою відповідальність за захист на країни за межами Європи, водночас дедалі міцніше закриваючи зовнішні кордони ЄС. Роблячи це, країни-члени та європейські агенції, як-от Frontex, не лише підривають основні принципи міжнародного права, Женевської конвенції та європейського права, а й часто відверто порушують закон. Ця політика дотримується розрахунку стримування: чим більше страждань, тим менше прибуває нових біженців. Це припущення не тільки є хибним, але й має важкі, часто смертельні наслідки для тих, хто шукає захисту.

    Тисячі людей гинуть у Середземному морі щороку через те, що європейські уряди припинили надавати порятунок і використовують усі наявні засоби, щоб перешкоджати порятунку цивільного населення на морі. На зовнішніх сухопутних кордонах ЄС – наприклад, на боснійсько-хорватському кордоні чи в іспанських анклавах Сеута та Мелілья – проти тих, хто шукає захисту, застосовується масове та систематичне насильство з боку поліції. Людей, яким вдалося перетнути турецько-грецький кордон або Егейське море, навмисно піддають злидням, незаконно утримують у таборах або виштовхують назад до Туреччини. Кілька людей загинули взимку 2021 року, коли білоруський режим привіз тисячі шукачів притулку до Європи, де вони опинилися безпорадними в лісах на кордоні з ЄС. І все більше і більше людей тонуть, намагаючись дістатися Сполученого Королівства, перетнувши Ла-Манш, через відсутність допомоги. Такі порушення закону державами ніколи не повинні стати прийнятними і залишатися безкарними. Ми глибоко стурбовані цією ерозією законодавства про біженців і триваючими політичними зусиллями криміналізувати тих, хто допомагає біженцям і виявляє солідарність, яка так потрібна.

    Найсвіжіше

    Популярне