Понеділок, 10 Жовтня, 2022
Бiльше

    «Русскій мір» – дар Божий»: релігія на службі окупаційного режиму в Криму

    Джерело: Новини Криму

    Майже три десятиліття тому, в листопаді 1992 року, за ініціативою Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП, вперше на пострадянському просторі представники «історичних» церков та релігій Кримського півострова об’єдналися у міжконфесійну раду Криму «Мир – Дар Божий» (далі в тексті – МДБ). Її засновниками стали представники «традиційних» для Криму конфесій – тобто тих, діяльність яких у Криму на момент створення МДБ перевищувала 100 і більше років: Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП, Духовного управління мусульман Криму, Вірменської Апостольської Церкви, юдейської релігійної громади, Римо-Католицької церкви, Німецької євангелічної лютеранської церкви, євангельських християн-баптистів, Церкви адвентистів 7-го дня; у подальшому до МДБ долучилося духовне управління релігійних громад караїмів.

    Співголовами МДБ дотепер є митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ МП (віднедавна де-факто РПЦ) Лазар (Швець) та голова «духовного управління мусульман республіки Крим і міста Севастополя» Еміралі Аблаєв, секретарем – секретар Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП, настоятель Петропавлівського кафедрального собору УПЦ МП в Сімферополі протоієрей Олександр Якушечкін. За наявними даними, до МДБ входять наступні члени: настоятель храму ВАЦ в ім’я святого Акопа о. Нерсес Хананян, єпископ об’єднання церков євангельських християн-баптистів Криму Веніамін Юхимець, керівник Кримської місії Адвентистів Сьомого Дня Едуард Симинюк, «головний рабин Сімферополя» Єхезкель Лазар, «голова єврейської релігійної громади Сімферополя» Аркадій Цирульников, «голова місцевої релігійної організації «Громада ортодоксального юдаїзму «Нер-Томід» Анатолій Гендін, делегат пастирського округу Римо-католицької церкви в Криму та Севастополі єпископ Яцек Пиль (за його відсутності – настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Сімферополі о. Даниїл Мисленцев), «пасторський вікарій Лютеранської Церкви Росії в Криму» Рустем Нафіков та гахан релігійної громади караїмів Євпаторії Давид Тіріякі.

    Християнство в Криму з’явилося ще на початку нашої ери. Незважаючи на це, в «історичності» та традиційності на півострові протягом його новітньої історії відмовлялося громадам принаймні трьох конфесій – УПЦ КП, УАПЦ (обидві наприкінці 2018 року увійшли до складу ПЦУ) та УГКЦ. Мовляв, на тій підставі, що їхні парафії в Криму виникли наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. Проте це ж можна сказати й про Сімферопольську і Кримську єпархію УПЦ МП, яка почала своє існування у такому статусі де-факто в той же час, коли Український екзархат РПЦ було переформатовано на так звану Українську православну церкву – в єдності з Московською патріархією.

    «Історична традиція» РПЦ в Криму починається з його анексії Російською імперією у 1780-х рр.: тоді ж на півострові було ліквідовано Готську і Кафську митрополію, коріння якої сягає ІІІ століття і яка була у підпорядкуванні Константинопольського Патріархату – як православна ієрархія генуезьких поселень у Криму у XII-XV ст., а також як і сьогоднішня ПЦУ.

    Крім цього, слід згадати, що в середині XV – на початку XVІ ст. локальна єпархія Херсонеса керувалася митрополитом, що перебував в унії з Апостольською столицею, а у XV ст. через занепад увійшла до Готської. Крім православної Фульської єпархії, об’єднаної у 1156 р. з Сугдейською, паралельно існувала унійна. У 2-й половині XV ст. до Кафи (сучасна Феодосія), що номінально входила до Сугдейської єпархії, для православних греків були призначені кілька єпископів східного обряду, висвячених Папою Римським.

    Цікавою є недосліджена сторінка й історії, ближчої до наших днів. 17 вересня 1939 р., коли західні землі України за пактом Ріббентропа-Молотова були приєднані до УРСР, голова УГКЦ митрополит Андрей Шептицький призначив екзархів на території СРСР та попросив Святий Престол затвердити ці призначення, отримавши підтвердження від Конгрегації Східної Церкви лише 22 грудня 1941 року. Зокрема, єпископ Йосиф Сліпий був призначений екзархом «Великої України»; до території його відповідальності входили також Кавказ та Крим.

    Тим не менше, УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ в Криму вважалися «нетрадиційними», а право говорити від імені християн у регіоні фактично монополізували домінуючі осередки УПЦ МП, які на місцях були провідниками імперської політики РФ у дусі проповіді ідеї «триєдиної святої Русі» у форматі «союзної держави» Росії, Білорусі та України, відмовляючи останній не лише у будь-якій суб’єктності, а й у самому праві на існування, і користуючись при цьому підтримкою державної та регіональної влади (!) – тоді як перед представниками українських церков двері всюди практично були зачинені.

    Варто зазначити, що для сучасної Росії, під окупацією якої перебуває Крим, «традиційність» тієї чи іншої релігії визначається її ставленням до влади і полягає у чиннику державної безпеки; будь-яка організація, що не служить зміцненню вертикалі влади, не демонструє лояльності та закликає «не сподіватися на князів земних, у яких нема спасіння», носитиме ярлик «нетрадиційної», або ж взагалі «секти». Наприкінці 2014 року архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент, коментуючи наміри окремих представників «влади» окупованого Криму вирішувати, які конфесії є традиційними, а які не є такими, запевнив, що ані релігійна, ані юридична термінологія не оперує поняттями (не)традиційності церкви, конфесії чи релігії. «Кажуть, що Київський патріархат нетрадиційний. Якщо як адміністративна одиниця – то це ще раз підтверджує, що теперішня кримська “влада” порушує всі закони Конституції [РФ], розпорядження того ж [президента РФ Володимира] Путіна. Просто їм не потрібен Київський патріархат як осередок усього українського – тому він і нетрадиційний з точки зору політики. Питання: якщо єпархії УПЦ КП можуть бути зареєстровані у Москві та Бєлгороді, то чому вони не можуть бути зареєстровані у Криму? Якщо нам скажуть, що ми нетрадиційні з точки зору духовності то що це означає – що православ’я у Росії нетрадиційне? Тоді за логікою вийде, що якщо УПЦ КП нетрадиційна у Росії, то й сам Московський патріархат нетрадиційний», – висловився правлячий архієрей Кримської єпархії тоді ще УПЦ КП.

    Перше засідання «традиційної» ради МДБ відбулося у стінах Верховної Ради АРК за участі представників органів місцевого самоврядування, що підтвердили необхідність і важливість створення постійно діючої структури, яка б об’єднала представників «традиційних для Криму» конфесій у щирому прагненні до співпраці. Відтоді МДБ відбивалася від «несправедливих», на її думку, звинувачень у праці на користь місцевої влади. У декларації про заснування МДБ заявлялося, що Крим «своєю унікальною історією, в якій протягом тисячоліть переплітаються суцвіття численних народів та культур, довів можливість мирного співіснування різних релігій та етносів»; головною метою організації проголошувалися «оптимізація міжнаціональних відносин та запобігання будь-яким насильницьким методам розв’язань проблем, що виникають на міжнаціональному ґрунті». «Через сприяння духовній культурі народів та захисту їхніх святинь ми прагнемо поглибленню довіри між людьми», – зазначалося у документі. Серед іншого, ведеться робота з повернення конфесіям, що входять до МДБ, культових будівель і майна, яке належало їм раніше.

    Положення про МДБ передбачає не розгляд питань богословського характеру, а пошук шляхів взаємного порозуміння, аби «ніхто й ніщо не заважало кримчанам жити в мирі та злагоді». Своїм завданням члени МДБ вбачали у відродженні духовності суспільства, можливої лише на основі «традиційних» релігійних цінностей, з урахуванням релігійних і національних особливостей народів Криму та на засадах відкриття для співпраці зі всіма організаціями заради досягнення миру та злагоди. Як ми вже побачили раніше – на практиці з’ясувалося, що рівні всі, але є рівніші.

    У положенні про МДБ зазначається, що вона є представницьким міжконфесійним консультативно-дорадчим органом, який діє на громадських засадах. Серед цілей МДБ вказується участь у розробці пропозицій до проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань відносин між державою та релігійними організаціями. МДБ позиціонує себе як незалежну від будь-яких політичних партій, рухів, інших громадських формувань та їхніх керівних центральних органів – і при цьому для забезпечення виконання своїх завдань входить до центральних і місцевих державних органів, а також до керівних органів громадських та релігійних організацій з відповідними пропозиціями. Також зазначається, що на засідання МДБ можуть бути запрошені з правом дорадчого голосу представники релігійних центрів, що не входять до МДБ, та відповідних державних органів або громадських організацій.

    За місяць, 28 лютого 2014 року, коли російські спецпризначенці захоплювали будівлі органів влади, військові та інфраструктурні об’єкти в Криму, МДБ прийняла звернення щодо ситуації на півострові, висловивши тривогу та стурбованість у зв’язку з «наростаючою напруженістю в нашому спільному кримському домі», який «охопила протестна хвиля». Звернення погодили всі особи, згадані вище, крім о. Ієремії Макіяна та Михайла Капустіна. «Ми засуджуємо протистояння та ворожнечу між мешканцями різних регіонів України та Криму, представниками різних національних меншин і віросповідань та закликаємо владу утриматися від будь-яких кроків, які могли б бути витлумачені як спрямовані на поділ нас за релігійною, мовною, національною, регіональною або іншою ознакою. В умовах важкого випробування ми повинні запобігти різноманітним спробам поділу нашого суспільства, зберегти територіальну цілісність нашої держави. Ми впевнені у тому, що події початку 2014 року назавжди стануть сумною історією України. І нам необхідно докласти всіх зусиль, щоб не допустити повторення такої трагедії у майбутньому», – йшлося у тексті.

    Напередодні, 27 лютого 2014 року, в день початку гострої фази окупації Криму РФ, архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент та співкоординатор руху «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун від імені представників української громади півострова підписали заяву, в якій йшлося про стурбованість членів українських ГО Криму та духівництва Кримської єпархії УПЦ КП ситуацією на півострові. «Сьогодні як ніколи ми відчуваємо небезпеку миру та спокою в Україні з боку сепаратистських сил на терені Криму. Йдуть прямі погрози українцям, що проживають в автономії, тим, хто підтримав Євромайдан, незалежно від національності. Мешканці Криму в паніці, бо вулицями ходять озброєні бандформування, а дії частини депутатів автономії провокують громадянську війну», – йшлося в документі. Підписанти зазначили, що «безвідповідальні політики» поставили Крим на межу міжнаціонального конфлікту та провокували збройне зіткнення між Україною і РФ. На думку громадських і духовних діячів, «тільки злагоджені кроки державної влади України та світової спільноти здатні запобігти діям розпалювачів жорстокого громадянського протистояння та кривавого збройного міждержавного протистояння». Автори звернення закликали владу і світ не допустити війни і кровопролиття в Криму, захистити всіх громадян України на півострові та негайно вжити заходів для гарантування миру, спокою та безпеки кримчан. У зверненні також містилося прохання до держав-гарантів територіальної цілісності та безпеки України вжити відповідно до Будапештського меморандуму заходів для запобігання іноземному втручанню у внутрішні справи України. ООН, ОБСЄ, ЄС і Раду Європи, а також вплинути на позицію РФ щодо неприпустимості провокування сепаратизму в регіонах України. Додатково всіх тверезо мислячих кримчан закликали не піддаватися на провокації антидержавних сил. Раніше, 25 лютого, архієпископ Климент під час брифінгу у Штабі національного спротиву в Сімферополі оголосив звернення про суспільну ситуацію в Україні та загострення політичного протистояння і закликав кримську владу провести круглий стіл заради примирення на півострові, зазначивши, що зі стін ВР АРК виходять заяви, які насичені мовою ворожнечі, сіють ненависть і розбрат. Також він зазначив, що в разі відмови від проведення діалогу вся відповідальність за деструктивні дії буде покладена на керівництво АР Крим і міста Севастополя.

    14 березня 2014 року, напередодні незаконного «референдуму про статус Криму», організованого окупантами, митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ МП Лазар зустрівся з муфтієм Москви, Центрального регіону та Чувашії Альбіром Кргановим та головою Духовного управління мусульман Санкт-Петербурга та Північно-Західного регіону Росії Равілем Панчеєвим. Крганов розповів про свою взаємодію з ієрархами РПЦ на ниві міжрелігійного діалогу. В свою чергу митрополит Лазар розповів про конкретні приклади взаємодії з мусульманським духівництвом Криму – зокрема, про спільне з Еміралі Аблаєвим підписання заклику про відродження кафедрального собору УПЦ МП на честь Олександра Невського в Сімферополі, а також про працю МДБ «Підсумком зустрічі став заклик до миру, згоди та неприйняття дискримінації за релігійною або національною ознакою», – зазначалося у прес-релізі. Саме у ті дні мусульманські «емісари» з РФ, переважно з Республіки Татарстан, прибували до окупованого Криму, аби переконувати одновірців – кримських татар у тому, як добре їм житиметься «на новій батьківщині».

    4 вересня 2014 року в Сімферополі під час чергового засідання МДБ було прийнято відкрите звернення до світової громадськості, підписанти якого цинічно закликали Генеральну Асамблею ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Парламентську Асамблею Ради Європи, Організацію з питань безпеки та співпраці у Європі та інші міжнародні організації, посольства, лідерів країн і всю світову спільноту зупинити «братовбивчу війну на півдні та сході України» – при тому, що РФ тоді терзала лише схід України, створивши на ньому свої «квазіреспубліки», а до російської окупації південних регіонів України лишалося менше ніж вісім років. Автори звернення закликали народ України «примиритися одне з одним» і «очистити власні серця від всілякої злоби й агресії» – хоча цей заклик доречніше було б адресувати не жертві, а саме агресорові. Підписанти також закликали всіх до посиленої молитви за «встановлення миру в нашій братній Україні». Звернення підписали: митрополит Лазар, Давид Ель, Хачатур Геворкян, Веніамін Юхимець, Дмитро Поправкін, Анатолій Гендін, голова громади Німецької євангелічно-лютеранської церкви Сімферополя Ельза Герко, настоятель парафії РКЦ в ім’я Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі о. Петро Росохацький, секретар МДБ та Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП Олександр Якушечкін.

    На початку лютого 2015 року МДБ узяла участь у спільному засіданні з представниками Комісії Громадської палати РФ з гармонізації міжнаціональних і міжконфесійних відносин за участі представників «громадської палати республіки Крим» та Міжрелігійної ради Росії. У вітанні митрополита Лазаря до учасників зібрання, яке зачитував секретар МДБ Олександр Якушечкін, пролунала одна цікава репліка – подяка «голові ради міністрів республіки Крим» Сергію Аксьонову за затвердження пільгової оптової ціни на газ та електрику для всіх релігійних організацій Криму – звісно ж, для тих, які пройшли «перереєстрацію» за законодавством держави-окупанта. На додачу о. Хачатур Геворкян подякував тому ж персонажеві за оперативно вжиті заходи з передання релігійній громаді ВАЦ історичної власності церкви у Євпаторії.

    Незабаром, 17 лютого, митрополит Лазар в управлінні Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП зустрівся з «муфтієм мусульман Криму» Еміралі Аблаєвим: основним предметом розмови стало рішення щодо винесення на найближче засідання МДБ клопотання про створення на її базі спільної експертної ради або спільноти при кримських «органах влади» з метою впорядкування процесу «реєстрації» релігійних організацій та запобігання діяльності тоталітарних сект і «псевдорелігійних політичних організацій».

    Митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ МП Лазар (Швець) отримує від «голови республіки Крим» Сергія Аксьонова «державну нагороду республіки Крим» – медаль «За звитяжну працю». Сімферополь, 11 липня 2015 р.

    11 липня 2015 року митрополит Лазар та муфтій Еміралі Аблаєв отримали від «голови Криму» Сергія Аксьонова «державну нагороду республіки Крим» – «медаль «За звитяжну працю». За місяць обидва підписали заяву, спрямовану проти проекту «Befooz», який прийшов на зміну легендарному фестивалю «КаZантип» і війну якому оголосила скандальна «прокурор республіки Крим» Наталя Поклонська. У жовтні 2015 року під час «блекауту» – припинення постачання електроенергії до окупованого Криму зусиллями ініціаторів «громадянської блокади» півострова – у кримській «раді міністрів» «голова Криму» Сергій Аксьонов провів зустріч із членами МДБ, участь у якій узяли митрополит Лазар, Еміралі Аблаєв, Давид Тіріякі, Олександр Якушечкін, о. Хачатур (Карен Геворкян), Веніамін Юхимець, Едуард Симинюк, Ельза Герко, Анатолій Гендін та священик РКЦ о. Ігор Попов; у прийнятому зверненні містився заклик до мешканців окупованого Криму «зберегти та продемонструвати цілому світові нашу єдність, яка підтверджує вибір кримчан, зроблений на референдумі навесні 2014 року».

    У жовтні 2015 року під час свого незаконного візиту до Криму президент держави-окупанта Володимир Путін провів неформальну зустріч із представниками національних і громадських об’єднань окупованого півострова, під час якої митрополит Лазар привітав його від імені МДБ та подякував за «неоціненну допомогу» в питанні завершення спорудження кафедрального Олександро-Невського собору в Сімферополі.

    Муфтій мусульман Криму, голова «Духовне управління мусульман республіки Крим та міста Севастополя» хаджі Еміралі Аблаєв Аблаєв отримує від «голови республіки Крим» Сергія Аксьонова «державну нагороду республіки Крим» – медаль «За звитяжну працю». Сімферополь, 11 липня 2015 р.

    22 березня 2017 року в «адміністрації президента РФ» у Сімферополі під головуванням заступника повноважного представника президента РФ у Південному Федеральному окрузі Анатолія Сафронова за участі представників адміністрації президента РФ, Ради при президенті РФ з міжнаціональних відносин, «органів державної влади республіки Крим», наукових, громадських та релігійних організацій. відбувся семінар-нарада «Про стан міжнаціональних і міжконфесійних відносин у республіці Крим та заходи щодо їхньої гармонізації». Участь у цьому заході за благословенням митрополита Лазаря узяв секретар МДБ Олександр Якушечкін, який похвалився, що за ініціативою МДБ наприкінці 2016 року «державна рада республіки Крим» внесла зміни до свого «закону» про некомерційні організації у частині зняття заборони на визнання релігійних організацій соціально орієнтованими, і подякував за це «голові республіки Крим» та «депутатському корпусові державної ради республіки Крим». Серед іншого, Якушечкін зазначив, що МДБ домоглася повернення понад 100 колишніх культових споруд, абсолютна більшість яких належала «виключно релігійним організаціям, що входять до МДБ»; на підставі цього секретар МДБ зробив висновок, що саме члени цієї організації «протягом минулого десятиліття формували і продовжують формувати релігійну мапу Криму», і запропонував «розробити на державному рівні» програму з надання допомоги «традиційним для Криму» релігійним організаціям у протиправній реставрації та ремонті культових споруд, які є пам’ятками історії та культури. Також Якушечкін додав, що Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ МП намагається орієнтувати кримську молодь таким чином, щоб «духовна історія нашої вітчизни» стала її надбанням.

    31 жовтня 2017 року «депутат Державної Думи РФ від республіки Крим» Руслан Бальбек під час «робочої зустрічі» з митрополитом Лазарем в управлінні Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ МП передав йому подяку комітету в справах національностей Держдуми РФ за «значний внесок у збереження та зміцнення міжнаціонального миру та злагоди на півострові». 28 березня 2019 року голова відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв), нещодавно відправлений «на заслання» до Угорщини через провал на «українському напрямку», подякував митрополиту Лазарю за листа з даними про міжрелігійну співпрацю в окупованому Криму та за «внесок у справу збереження миру та міжнаціональної злагоди на півострові».

    Незважаючи за позицію «за все добре проти всього поганого», МДБ протягом періоду російської окупації Криму виконує роль «департаменту совісті», який обслуговує інтереси влади держави-окупанта і її регіональних маріонеток. Попри удавано розмаїтий склад, який фактично грає роль «масовки», МДБ має двох «провідних гравців», добре відомих мешканцям Криму ще з давніх часів і здатних виживати за будь-якої влади та ситуації. Втім, було б дуже цікаво почути та побачити їхню позицію після деокупації Криму.

    Сергій КОНАШЕВИЧ

    Найсвіжіше

    Популярне