Середа, 1 Грудня, 2021
Бiльше

    Отець Олексій Філюк: «Хто виконує Божі Заповіді, той отримує благословення на тисячі поколінь»

    Десять Божих Заповідей – це союз людини з Богом. Вони були написані на двох кам’яних таблицях. Мойсей приніс їх із гори Синай, де перебував на розмові з Богом. Наш люблячий Отець дає нам Свої Заповіді – не як тягар, а як вияв милосердя і великої любові. Про глибокий сенс Десяти Божих Заповідей і важливість новозавітних Заповідей любові для сучасного християнина розповідає священник ПЦУ із Тернопільщини отець Олексій Філюк.

    «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» (Втор. 5: 6-7). Це є перша Заповідь. Далі продовжуємо читати такі рядки: «Бо я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять мене, і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть» (Втор. 5: 9-10). Хто виконує Божі Заповіді, той отримує благословення і милість на тисячі поколінь. У Церкві є ікони, і ми не поклоняємося цьому дереву, а – Богу, Який на небесах, Образу Господа нашого Ісуса Христа, Який  ради нас, людей, вчинив велику жертву і віддав своє життя для того, щоб ми мали життя вічне. Він віддав своє життя на хресті і пролив за нас кров, щоб омити нею наші гріхи. І коли ми служимо Господу, любимо Його, то ми – благословенні, і покоління наші також благословенні, і Бог миру перебуває з нами завжди.

    «Не вимовлятимеш імени Господа, Бога твого, надармо, бо Господь не вважатиме безвинним того, хто закликає ім’я його надармо» (Втор. 5: 11). Дуже часто у нашому житті трапляються такі ситуації, коли ми у побуті кажемо: «О, Боже». Тобто ми надаремно призиваємо ім’я Господнє, або ще гірше, коли клянемося ім’ям Господнім. Християнам клястися не можна, щоби не зазнати осуду. Але дуже часто ми в елементарних розмовах не є вірні Богові, бо призиваємо Його ім’я надаремно. У молитвах можна славити Господа неба і землі. Можемо подякувати Господу за те, що наші діти є Його дітьми. Дякуймо Богу за все: за хліб на столі, вітер, сонце, повітря, яким дихаємо, – все це нам дано від Нього. Дякувати і призивати Боже ім’я – це добре. А призивати Боже ім’я просто у побуті – не можна, бо тоді ми піддаємося осуду.

    «Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь, Бог твій. Шість день можна тобі працювати й робити всяке твоє діло; сьомий же день – відпочинок Господеві, Богові твоєму» (Втор. 5: 12-14). Коли був укладений завіт між Авраамом і Богом (це було обрізання), – святкувався день суботній. Коли Господь, на горі Синай, дав Мойсеєві Закон святити день суботній, то євреї і до сьогодні його святкують. Але заповіт був між Богом і Авраамом. А коли прийшов на землю Христос, – стався Новий Заповіт, між Богом, через Ісуса Христа, і людьми. У Ісусі Христі ми перемінилися, позбувшись старого «око за око», «зуб за зуб», а прийняли закон любові. І перший день тижня, коли наш Господь Ісус Христос воскрес – це був недільний день. Ми, новозавітні християни, уже не приймаємо ні обрізання, не святкуємо день суботній, а – сьомий день неділю, тим самим вшановуючи воскреслого Господа Ісуса Христа. У цей день ми маємо не працювати, а молитися, присвячуючи його для Господа. Не будьмо злодіями, не крадімо у Бога Божий день, а шануймо його і даруймо один одному любов, Богу віддаваймо жертву наших уст, жертву хвали. Але перш, ніж це робити, примирімося із своїм ближнім, ні з ким не ворогуймо, а будьмо Божими дітьми і живімо згідно з Євангелієм.

    «Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор. 5: 16). Господь дає Заповідь шанувати своїх батьків. Її можна по-різному розуміти: шанувати батьків, поважати їх, любити.

    «Не вбивай. Не чужолож» (Втор. 5: 17-18). Будь-який перелюб, будь-які дошлюбні відносини є гріхом. Ісус каже про те, що коли ви навіть подивилися на жінку з пожадливістю, то вже вчинили перелюб у серці своєму і в думці своїй.

    «Не кради» (Втор. 5: 19). Якщо не твоє – не бери. Потрібно самому заробити і цим користуватися, і тоді будемо мати благословення. Те, що людина хоче вкрасти, воно не піде їй на користь.

    «Не свідчи неправдиво проти твого ближнього» (Втор. 5: 20). Не говоріть неправди на свого ближнього. А скільки у суспільстві є цих проблем, гріхів, які люди чинять? Дуже часто люди обмовляють одне одного, засуджують, грішать одне проти одного. Насправді, кожен із нас має своє життя, і ми будемо відповідати лишень за свої вчинки. Коли ми говоримо неправду на своїх колег, сусідів, – ми вже свідчимо неправдиво.

    «Не пожадай жінки твого ближнього. Не зазіхай на дім твого ближнього, ні на поле його, ні на раба, ні на рабиню його, ні на вола, ні на осла його, ні на будь-що, що належить до твого ближнього» (Втор. 5: 21). Нічого не пожадайте, не завидуйте, не прагніть до збагачення за рахунок когось. Живіть по Божому Закону і будете, дійсно, дітьми Божими.

    Новозавітні Заповіді любові

    У Євангелії від Матея читаємо такі слова: «І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”» (Мт. 22: 35-36). Фарисеї і садукеї постійно випробовували Ісуса. Для них і для нас Ісус відповідає: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Мт. 22: 37-38). Любити Господа – це виконувати Його Заповіді. А далі Ісус продовжує: «А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт. 22: 39). Як нам, інколи, важко любити свого ближнього. Здавалася б все дуже просто – любити свого ближнього, як самого себе. Якщо хочете, щоби люди були добрими до вас, будьте добрі і ви. Якщо хочете, щоб інші робили вам добро, робіть ви. Хочете, щоб Бог був з вами, будьте з Ним і з людьми щирі, довготерпеливі і люблячі. Робити добро – це завдання християнина. Дорогі християни, коли ви будете виконувати ці Заповіді, то ви – Христові.

    Джерело: Духовна Велич Львову.

    Найсвіжіше

    Популярне