Четвер, 9 Грудня, 2021
Бiльше

    Досліджував розстріли в урочищі Сандармох: Російський історик Дмитрієв удостоєний Премії свободи імені Сахарова

    29 жовтня 2021 року в столиці Норвегії Осло відбулось заочне вручення Премії свободи імені академіка Сахарова главі карельського відділення спільноти “Меморіал” Юрію Дмитрієву. Відповідне рішення було прийняте Норвезьким Гельсінським комітетом 21 травня 2021 року – на століття від дня народження Андрія Сахарова.

    “Голос Америки” інформує, що вручення премії було перенесено кілька разів. Спершу – через пандемію коронавірусу. Вдруге – через перебування Юрія Дмитрієва під арештом, якого путінський режим безпідставно звинувачує у вчиненні розбещення неповнолітнього.

    У Норвезькому Гельсінському комітеті сподівались, що Верховний суд РФ прийме рішення на користь Дмитрієва і він зможе особисто отримати нагороду. Однак 12 жовтня 2021 року Верховний суд РФ відмовив у перегляді справи, не зважаючи на той факт, що раніше історик був двічі виправданий.

    Юрій Дмитрієв здобув славу після того, як у 1997 році виявив в Карелії місце масових поховань розстріляних у 1930-х роках політв’язнів. Сьогодні це місце відоме як урочище Сандармох, де органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей, серед яких – більше 300 українців. Група наших співвітчизників, які постраждали від рук сталінських катів, відомі як “Розстріляне відродження”.

    Серед імен страчених пам’ятаємо Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова, Марка Вороного, Валер’яна Підмогильного, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, Антона, Остапа і Богдана Крушельницьких, Павла Филиповича, Олексу Влизько, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Олексу Слісаренка, Михайла Ялового та інших.

    У 1999 році Юрій Дмитрієв випустив документальну книгу “Місце розстрілу – Сандармох”, а в 2019 році вийшов перший том книги “Місце пам’яті Сандармох”.

    Втім, путінський режим сучасної Росії докладає чимало зусиль, щоб приховати історичні докази страшних злочинів радянської влади і унеможливлює процес дослідження історії масових страт в Сандармоху. У 2016 році проти російського вченого Юрія Дмитрієва було розпочато кримінальне переслідування за надуманими статтями, які тривають і по сьогодні. Одночасно було заборонено в’їзд на територію РФ дослідникам трагедії з інших країн, у тому числі з України.

    Одночасно з судовими процесами над Дмитрієвим, з 2016 року в Росії почали з’явилися публікації зі спробами довести, що в Сандармоху поховані не жертви сталінських репресій, а красноармійці, розстріляні фінами під час війни.

    Та всі зусилля путіністів виявились марними і праця Дмитрієва була визнана і належним чином вшанована світовою спільнотою. Вченого було нагороджено Золотим хрестом заслуг Республіки Польща, премією Московської Гельсінської групи у сфері захисту прав людини, премією шведського фонду Анни Дальбек за громадянську мужність у боротьбі за права людини та іншими відзнаками.

    Сьогодні на його захист від необґрунтованого кримінального переслідування у Росії виступають численні громадські діячі, активісти, правозахисники і журналісти всього світу.

    З нагоди присвоєння Юрію Дмитрієву Премії свободи імені академіка Сахарова, подаємо фрагменти тексту промови, що оприлюднило “Крим.Реалії”, яку у день заочного нагородження зачитали його друзі та близькі.

    “Шановні пані та панове, друзі та соратники!

    Я радий наданій можливості звернутись до вас, однодумців, які усвідомлюють важливість щоденної праці зі збереження прав людини, закріплених в Гельсінських угодах. Кожен з нас у своїй країні реалізує ці права і свободи, спираючись на власне розуміння поставлених часом задач. Для мене особисто ця задача сформувалась понад 30 років тому з химерного сплетіння декількох основоположних прав: право людини на чесне ім’я, право людини на справедливий суд, право людини на могилу (якщо він не похований у морі), право людини на пам’ять, право людини на отримання і розповсюдження інформації.

    Всі ці роки я, наскільки дозволяли сили і здібності, повертав імена і добру пам’ять численним жертвам комуністичного свавілля, що існувало у моїй країні у минулому столітті. Шукав, знаходив і перетворював у місця пам’яті могили жертв політичних репресій. Повертав тим, хто живе зараз в різних державах, імена і пам’ять про зниклих у пітьмі комуністичних часів їх рідних та близьких, розповідав про їх долю, про їх трагічну загибель, про місце їх поховання. Писав книги, щоб зберегти цю пам’ять. 

    Нам здавалось, що ці темні часи лишились у минулому. Але праві виявились ті, хто говорив, що історія розвивається за спіраллю. Знову в Росії запрацював репресивний механізм. Знову арештовують і кидають до в’язниць людей, незгодними з сьогоднішнім політичним курсом правителів. Знову в моїй країні за забаганкою влади закриваються газети і журнали, редакції теле- та інтернет видань. Дедалі більше людей змушені залишити країну, побоюючись за власне життя, за своїх дітей, рідних і близьких.

    Якою б не була тяжкою обстановка із захистом прав людини у моїй країні, ми впевнені, що наші зусилля не даремні. Ми розуміємо, що вся світова спільнота з тривогою слідкує за тими змінами, що відбуваються в Росії. Узурпація абсолютної влади однією особою, парламент-маріонетка, ручні прокуратура і суд – це не те місце, де панують права людини.

    Є люди, які за ці права борються. Декілька тижнів тому моєму співвітчизнику Дмітрію Муратову була присуджена вища нагорода вдячного людства – Нобелівська премія миру. І сьогодні знову звучить російське ім’я – Юрій Дмитрієв. 

    І це означає, що не все в Росії так безнадійно і песимістично. Вірю – Росія буде вільною демократичною державою. Державою, у якій права людини захищати не доведеться.

    Дякую вам за таку високу оцінку моєї діяльності. Наскільки можливо у нинішньому стані, буду продовжувати роботу з відновлення нашої трагічної історії та просвітництва. 

    Юрій Дмитрієв. СІЗО-1 міста Петрозаводськ”.

    Найсвіжіше

    Популярне